НА вірш ВІДЛУННЯ СВІТЛАНА ЖДАНОВА

Я пташка, що поранена й побита.
Від страху серце рветься із грудей.
Я в темній клітці і вона закрита,
Давно я не співала для людей.

Мені зламали крила. Я без пір’я.
У клітку посадили назавжди.
Украли голос, волю і довіру.
Щоденно мучити ідуть сюди.

По - зрадницькому палять і вбивають,
Лишають мене гордості і честі.
Мені щоденно серце виривають,
Щоб розп’ясти його на перехресті.

Я пташка, але більше не літаю.
Цю ношу я не в силі донести.
Верни політ мій, Боже, я благаю -
Відкрий мені цю клітку, відпусти