В стол!

14.11.08
05:40
«А»:
Прийшов той час, коли писати стала «в стіл»,
У «довгий ящик» я вірші стала складати,
Й чекати, як напише хтось сувій
З портретом. Та щоб вигідно продати.

Та викупити душу кріпака
З неволі, а чи з рабства, а чи з долі.
І танцювати разом гопака
Над скалками зрадливої сваволі.

Та видать Книжку, мій отой «Кобзар»,
Отой «Щоденник» і отой «Пісенник».
І розтопити у душі пожар,
Щоб було не ім’я, а був іменник.

Щоб сталось так, як написав мій син,
Що пам’ятник стоїть нерукотворний,
Красивий і цікавий, неповторний,
І вказує правдивий путь народу він.

Ось так. Я дуже «скромна». Буде так,
Від скромності я довго буду жити.
І хай в житті це буде добрий знак,
Бо треба душі від болота вмити.

Мої вірші впадуть таким дощем,
Такою зливою, неначе в час потопу,
І змиють бруд увесь, з прийдешнім днем,
Очиститься земля і засія достоту.