* * *
Купала жінка в люту днину
Мале дитя, свою дитину.
Купель та з зіллям любистку,
При сяйві місячного диску.
У фартушину пеленала,
Щоб гірка доля не спіткала,
Щоб житній дідух оберегом
Надійно стежив за порогом.
На калинову долю сина,
На міць та славу України
Плекала радо мрію в плесах
Своїй душі та поетеса.
Світив поночі мрій ліхтарик -
Її пестун - синок віршарик.
Віршові рими - зірок низка
Гойдали синову колиску.
І виріс син - її кровина,
Надія доброї родини.
В країні тій, яку ми маєм,
Що сниться ще поетам раєм.
У розквіті свою державу
Хотіла знати моя мамо.
Дала навік чудове слово
Із плес української мови.
2012 р.
Свидетельство о публикации №37012 от 7 сентября 2012 года
Натальо,Шаную Ваші вірші,
шаную Ваші відгуки
У світі цім не гірші...
Йдемо ми разом під руки.
Хай шлях нам легкий стелиться,
Хай Муза нам співає.
В житті хуга-метелиця
Нехай не заважає. Творчої Вам наснаги.