НЕ ДАЙ... (романс) под инструментальную интерпретацию С. Аверьянова "Шопен - Прелюдия e-moll"

НЕ ДАЙ...
 романс)

У вечірню годину, ще до заходу сонця,
Відчинила голубка свого серця віконця;
У глибокому небі, що зібралось темніти,
Пролітав сизий голуб... тай присів відпочити.

На солодкій малині, що дозріла плодами,
Він голубку примітив, що жила під зірками;
Воркував з нею довго в оксамитовім плині,
Наче стрів рідну душу в цій незвичній пташині...

Заіскрилися зорі, мов заграли вогнями,
Як оті голубочки забавлялись піснями.
І було б у них щастя. - А чи більше щось треба,
Коли крил візерунки відчиняли їм Небо.

Та зухвала ворона з перепудреним чубом,
Чорно блимнувши оком, заздро клацнувши дзюбом,
З каркотанням фальшивим потопталась в малині
Й роз'єднала навіки два крила голубині.

...Вже у пізню годину, десь по заході сонця,
Зачинились в голубки болем серця віконця.
Голуб знов з кимсь воркоче, бо душа прагне волі;
Не дай, Боже, нікому ворону для долі...

Надя Козак
©copyright

P.S. Дорогой Сергей, я очень люблю творения Великого Маэстро Фредерика Шопена... И Ваша интерпретация на его ПРЕЛЮДИЮ для меня, как бальзам нА душу. Вы один другого стОите...