На нашій маленькій Планеті верлібр балада

Все ще травень,
Та вже парить –
Пора гроз,
Але ж і сінокосів,
Цвітіння троянд,
Гліциній,
Липи,
Акацій
І всього щорічного
Збудження почуттів
Ціни життя.

Все в тобі обривається,
Коли грізний час
Нагадує, як заблизько
Під час, підкрадається смерть,
З якою не домовишся.

Скільки ж мізків працює
Над тим, щоб найефективніше
Ця сама смерть
Збирала свою данину.
І це тоді, коли
Так хочеться жити,
Любити і бути любимим,
По Божому благоволінню
І вся Природа про те ж.

А тут, у цьому пеклі,
Серед страшного гулу,
Диму і вогню
Й вороння не знайдеш,
Де вже інтелігентним
Солов'ям, з тонкою
Сентиментальною мелодією…

Недарма ж кажуть –
Коли розмовляють гармати,
Музи мовчать;
Хоча все супроти:
І ліс, і степ
Та червоні маки,
Бо не можуть
Нікуди втекти.

Зупини, Боже,
Якщо у Твоїй волі,
Усілякі протистояння на Землі,
Бо схоже – кінця "жнивам" не видко.
Весь час на нашій
Маленькій Планеті десь горе…
Безока з косою
Розмахалася нівроку –
Вже останній день травня,
Літечко, може тобі вдасться
Відмолити…

В’ячеслав Шикалович
31.05.2022р. – 22.04.2026р.
Мелодія на слова пісні:

"Коли говорять гармати, музи мовчать", – так стверджує приказка, створена на основі давньоримського вислову з мови Марка Туллія Цицерона на захист Мілона: "Коли гримить зброя, закони мовчать".