Тіні

Тіні пливли в сірих сутінках стелі...
Вечір повільно вбирався у шати...
Може це сон був, нічні акварелі?
Дивна ілюзія в межах кімнати?

Був тільки голос твій... Скрізь і усюди
Звуків стрибали розсипані ноти...
Сходило сонце маленьке у грудях –
Ніжності щирої приязний дотик...

Гамір стихав переливами терцій...
Вслід розчинявся і вечір спекотний...
Лився із келиха ночі у серце
Голос твій, ніби нектар приворотний...

Звуки кружляли, такі невагомі...
Образ ліпили твій з пилу нічного...
В цілому світі, як в тихому домі,
Був тільки голос... І більше нічого...

Я вже не можу так більше без тебе!
Ти – життя моє, ти як візерунок,
Сонце, ілюзія, мрія, натхнення…
Мій найбажаніший долі дарунок!

Слова: Тетяна Пелихівська

Музика: Олексій Бешун