Григорій Борзенко НАЙВИЩИЙ СУД

Григорій Борзенко
НАЙВИЩИЙ СУД
(по мотивам твору Григорія Борзенка "Як чумаки корчмаря проучили")
Вистава у трьох діях
Перш ніж читати сценарій, щиро раджу Вам послухати аудіо версію цієї казки. Там ви почуєте не лише музику, звукові ефекти і оповідь диктора, яка буде звучати у звуковому супроводі до спектаклю. Там ви з вуст досвідченого актора, який зробив начитку книги, почуєте не лише як звучать самі діалоги, а і їх інтонацію, емоції і все інше. Не полінуйтеся прослухати аудіоверсію казки: це значно полегшить вашу роботу над п’єсою!
"Як чумаки корчмаря проучили": https://www.facebook.com/773997862805138/videos/2276298155985217/?v=2276298155985217
Дія ПЕРША
Декорації на сцені: Усі декорації розміщаються на задньому плані, впритул до «задника» сцени. Декорації являють собою фанерні щити які складаються, (а краще: будуть три банера, які будуть закріплюватися на трьох конструкціях «фотозони») з зображенням «краєвидів», на фоні яких відбувається дійство.
По центру: декорація у вигляді картини-пейзажу з видом корчми (хати).
Зліва: декорація у вигляді картини-пейзажу, на якому зображено сільську дорогу, яка спускається в долину, а в долині річка, а через річку дерев’яний місток.
Справа: декорація у вигляді картини-пейзажу з видом Комори.
У проміжках між декораціями будуть стояти два плетених тина, на палях якого навішені доверху дном глечики.
Варіант декорацій 2:
По центру буде стояти силует Корчми/Хатини, вирізаний по контуру. Бажано зробити так, щоб двері у корчмі відчинялися. З них буде виходити корчмар.
Перед Корчмою: плетений тин, на палях якого навішені доверху дном глечики. (Це буду надавати і стереоефект 3Д зображення, і візуально «оживить» декорацію корчми. Як, наприклад, у діарамах і панорамах).
Перед корчмою стоїть дерев’яний стіл з двома стільцями.
Дійові особи:
1. Данило (чумак). Позитивний герой. Бажано кремезний актор. У простому українському вбранні.
2. Корчмар. Негативний герой. Бажано низенький лисенький (як у казці).
3. Селянин. Позитивний герой. Худорлявий, у бідному вбранні.
3. Пристав. Негативний герой. Пузатий. У мундирі і кашкеті пристава.
Селянина і Пристава може грати один і той же актор. (Селянином повинен бути актор худої статури, а для ролі Пристава йому потрібно підкладати подушку на живіт, щоб імітувати велике пузо).

Звучить українська народна музика, на фоні якої чутно кукурікання півнів.
На сцені спочатку нікого немає. Чутно голос диктора, який читає допоміжний текст:
ДИКТОР: «Давно це було. Ще в ті часи, коли чумааки по сіль на Сиваш їздили. Скриплять вози, сопуть воли – курява над шляхом. Попоїздили чумаки - аж чуби змокли. Зате ж он скільки солі доставили! Буде селу, вистачить і місту, свіжа копійка буде. Дехто з чумаків почав спродуватися ще в дорозі, гостинці купувати. Он яку гарну хустку чумак Данило дружині купив - очей не одірвеш! Барвиста, широка - і все по ній чудові квіточки-візерунки розсипані. А Семен доньці намисто придбав, синочкові - дерев'яного коника-гойдалку. Їдуть чумаки та й їдуть. Мріють, як дома їх стрічатимуть. Дорога вибралася на пагорб. І бачать подорожани з того пагорба долину. А в долині та ще й при дорозі корчму. Перед корчмою тою майдан чималенький - хоч воли паси! Над рікою верби кучерявляться, у воді коси миють. А на схилах пагорба розкинулось село. Зраділи чумаки: буде де перепочити після далекої дороги, запилені сорочки випрати... Розпрягли волів, пригостили сіном, а самі в річці довго просиділи, насолоджуючись прохолодою. Увечері в корчму пора.»
На сцену неквапливо виходять чумак Данило. На ходу витирається рушником, обсмикує на собі сорочку, яку надів, як з річки вийшов. (Може вийти з голим торсом, і одітися після того, як обтерся рушником. Оскільки це буде робитися на ходу, то це придасть динамізму подіям). Кидає рушник на спинку стільця (або кладе поруч на край столу, якщо в реквізиті будуть задіяні не стільці зі спинками, а табуретки), сідає до столу.
ДАНИЛО: Гей, корчмарю! Де ти ходиш, бісова душа! Ми з дороги, зголодніли! З вчорашнього дня нічого не їли! Я мрію добре попоїсти та ще смачніше на сіні поспати. Довгий шлях втомив нас.
Відчиняються двері корчми, виходить корчмар (або він виходить із-за декорації з видом корчми, якщо двері не будуть відчинятися), з мискою і ложкою, (через лікоть звисає рушник), поспіхом ставить їх перед чумаком.
КОРЧМАР (улесливим голосом): Сідайте до столу, любі гості, тут завжди подорожньому люду щиро раді. Бачу, не порожніми ви приїхали, он стільки лантухів на ваших возах! Мабуть, чимало добра везете. Так?
Чумак потягнувся за ложкою, підніс її до рота, але побачивши, що корчмар не йде, перекладаючи рушник з одного ліктя на інший, чекаючи відповіді, Данило опустив ложку назад у миску.
ДАНИЛО: А тобі яке діло до того, що у наших лантухах знаходиться? Ти краще принеси мерщій прохолодного квасу, хочеться спрагу вгамувати.
КОРЧМАР: Так, хвилинку, я зараз. Почекайте!
Поки чумаки їв, повернувся корчмар, поставив перед ним дерев’яну кружку, наливає в нього з горщика квас та улесливо примовляє:
КОРЧМАР: Поласуйте, любі друзі, моїм квасом. Прохолодний, різкий, такий, що навіть хмелить! Такий він гарний. Пийте, їжте, та відпочивайте перед далекою дорогою. Вам потрібно свій крам довезти до домівки. Он скільки добра у вас на возах. Бачу, там не лише мішки з сіллю, а і лантухи чималенькі. Гостинці, напевно, гарні з Сиваша додому везете.
ДАНИЛО (стукаючи ложкою по столу): Та дався тобі наш крам! Тобі-то до них яке діло?! Принеси краще хліба! Як можна без хліба страву їсти?!
Корчмар побіг за хлібом, а Данило, наливаючи квас, похитав головою:
ДАНИЛО (розмовляючи сам з собою): Щось не подобається мені цей корчмар. Слова його улесливі, і оченята недобрі - бігають хитро, блищать підозріло.
І пригубив квас, незважаючи на корчмаря, який приніс нарізаний хліб, поклав на стіл, та й зник у корчмі.
Рухи чумака стали все більш кволими, сонними, він почав потягуватися, позіхати. Врешті положив руки на стіл, а на них голову, та так і заснув, сидячі за столом.
(Якщо є змога на сцені вимкнути світло, то це можна зробити на короткий час, імітуючи те, що минула ніч).
Звучить музика, чутно кукурікання ранкових півнів.
ДИКТОР: «Похмеліли чумаки, вже й голови дехто на стіл поклав. Похмеліли та поснули. Вранці півні чумаків розбудили. А голівоньки болять...»
Чумак піднімає голову, потягується після сну, розгублено озирається по сторонам.
ДАНИЛО: Ось тобі на! Так звечора мріяв на сіні поспати та відпочити, і тут таке трапилося… (Потягуєтться): Скільки квасу та інших напоїв не пив, а такого зі мною ще не було - за столом заснути! (Хитаючи головою): Здається мені, то клятий корчмар щось підсипав у квас. Єй бо! Так би мене не зморило...
Вийшов чумак із-за столу, присідає, руками оберти робить, немовби ранкову зарядку виконує. розминаючи ноги, іде до краю сцени (бокової правої куліси).
ДАНИЛО: Погляну, чи воли сіно поїли, чи сіль наша ціленька на возах лежить. А то, може, ненароко…
Данило різко зупинився, неначе вкопаний, витріщивши очі, з подивом дивлячись перед собою. (Треба зробити ілюзію глядачеві, що вози стоять поруч, прямісінько за боковими шторами сцени).
ДАНИЛО: Оце тобі на! Вози наші геть порожні!
Він кинувся за штору, імітуючи шум, згодом повільно повертається назад на сцену, шокований побаченим.
ДАНИЛО: Та що ж це коїться?! Немає ні мішків з сіллю, ні гостинців, що ми діточкам та дружинам везли. Немає а ні барвистої хустини, яку я дружні купив, а ні коника-гойдалки, яким Семен маленького сина хотів потішити, а ні намиста для його донечки…
Аж ось і сам корчмар на ґанок вийшов, потягується - удає, що очі заспані протирає.
КОРЧМАР (плескаючи у долоні): Он лишенько! Оце так лихо! Який же це негідник так позбиткувався?
І так сердешний заспівчував, ходячі взад - вперед мимо Данила, що начебто не чумаків, а його пограбували.
Аж тут на подвір'я селянин зайшов. Перед корчмарем солом'яного бриля ізняв, мне в руках. Видно, хвилюється.
СЕЛЯНИН: То може ж вже сьогодні, пане, борг оплатите? Скільки можна? Діточок годувати нічим.
КОРЧМАР (гнівається): Йди геть! Не до тебе зараз: бач он, яке в людей горе.
Пом'яв бідака селянин капелюха, та і поплентався ні з чим.
А Данило ходить (перед боковою завісою сцени), немов вози зборку оглядає, та під вози (нагинаючись) зазирає.
ДАНИЛО (уважно придивляючись собі під ноги): Погляньте, люди добрі! Ось куди сіль щезла!
І показав пальцем на підлогу.
ДАНИЛО: Оце так так! Погляньте, друзі, ось на цю білу цівку, що снує до корчмаревої комори. Мабуть, один з мішків трішки надірвався, і з маленького отвору просипалася доріжка солі прямо до комори! А вночі, у пітьмі злодій цього і не помітив!
Опустивши голову, немовби слідкуючи поглядом куди веде доріжка із просипаної солі, чумак дійшов до дверей комори. А на тій коморі - здоровенний замок. З півпуда буде.
ДАНИЛО (гнівно, піднімаючи голову, та спрямувавши погляд на корчмаря): А ходи-но сюди, песиголовцю!
Той зіщулився, затрясся, ступнув назад:
КОРЧМАР (задкуючи): Та я… Та ми... Та це помилка... Я нічого...
ДАНИЛО: (посунувши на корчмаря): Ану одчиняй комору!
КОРЧМАР (розгублено озираючись, ледве не заверещав): Людоньки добрі! Грабують, рятуйте! Пане пристав!
І корчмар замахав руками у бік чоловіка, що вийшов якраз на ґанок сусідньої з корчмою хати. (Виходячи із-за бокової завіси сцени). Той хутенько заспішив на поклик, на ходу одягаючи мундира з позолоченими ґудзиками, лаштуючи при боці шаблю (або пістоля).
ПРИСТАВ (поважним голосом, розмовляючи російською мовою): Что случілось?! Чем могу бьггь полєзєн?
КОРЧМАР (улесливо, скоромовкою): Пане пристав, чумаки хочуть обікрасти комору. Захистіть, прошу пана!
ДАНИЛО (заперечливо хитаючи головою): Е, ні. Це нас пограбували. Ось дивіться... Ще вчора в вечорі на возах були гори мішків з сіллю, а зараз вони порожні.
Данило показав рукою на місце, де за боковими шторами немовби стояли вози. Пристав повагом пройшовся краєм сцени, уважно дивлячись туди, куди показував Данило, вдаючи, що оглядає порожні вози.
ПРИСТАВ: Т-так-с, імєем наліцо факт кражі. Так і запішем...
ДАНИЛО: Та тут і писати-то нічого, пане пристав. Ось погляньте, куди доріжка веде!
І показав донизу пальцем, на уявну соляну цівку, що зміїлася до комори. (Насправді соляну доріжку можна і не посипати: зі сцени її все рівно може бути непомітно).
ПРИСТАВ: Согласну уставу я проведу тщатсльноє расследованіє і через недельку сообщу результат.
ДАНИЛО: Та яке там у біса расследованіє, пане пристав! Хіба ж не видно, хто злодій?
ПРИСТАВ: Молчать! Не смєть давать указанія!
І пристав пішов геть.
ДАНИЛО (навздогін приставу): Е-е, пане пристав. Та, я бачу, що ви з корчмарем заодно.
ПРИСТАВ (гнівно): Не смєть! Оскорбляєтє недовєріем!
Пристав пішов. Данило з розпачем подивився йому вслід. Хотів було наздогнати, та зупинився.
ДАНИЛО (з розпачем, чухаючи потилицю): Бачу, що проти такого пристава тут нічого не можна вдіяти. То що, додому доведеться їхати?
ДАНИЛО (мовчки поміркувавши мить, скрушно хитаючи головою): Як це: порожнем додому? Всім селом нас відряджали, всім селом і стрічатимуть. А ми...
ДАНИЛО (немов проснувся від сну, більш бадьоро): Ні. Повернемо назад. Хоч і ще раз попотіємо, та ж не стидко буде назад повертатися.
І чумак бадьоро попрямував за куліси, немов би до возів.
Звучить українська народна музика.
ДИКТОР: «І чумаки повернули волів у напрямі далекого Сиваша. Пройшло три тижні...»
Музика поволі затихає.
На сцену повільно виходять ченець, стає перед ганком корчми, смиренно голову схиливши. Чорна одіж на ньому до п'ят, на голові – капюшон, на очі насунутий.
ДАНИЛО (голосно, гукаючи корчмаря): Гей-но, чоловіче добрий!
Вийшов корчмар, протираючи рушником кухоль.
ДАНИЛО (смиренно): Нагодуй, добра людино, божих людей - кілька днів риски в роті не мали...
КОРЧМАР (роздратовано, відмахуючись рушником): Геть звідси! В цьому домі не подають...
ДАНИЛО (впевненим голосом, направляючись до столу): А в тебе, бісова душа, милості не просять! Я розрахуюсь за їжу.
ДАНИЛО (сідаючи до столу): Допомогти божим людям - святе діло. Негоже відмовляти страждущим в кусені хліба, ой негоже! Недобра це прикмета...
Що поробиш? Приніс корчмар їжу, на стіл поставив.
Аж тут на поріг став селянин. Той, що при чумаках колись борг просив віддати. Став, нерішуче солом'яного бриля мне:
СЕЛЯНИН: Діти з голоду пухнуть, корчмарю. Побійся Бога - поверни борг! Бачать люди, що я усім допомагаю у селі: і в полі за когось можу роботу зробити, і по господарству допомогти, відремонтувати щось, збудувати. Всі бачать, що я завжди добросовісно виконую свою роботу, всі дякують мені за це і поважають, завжди вчасно розраховуються, якщо навіть на той час у них не було грошей і я допоміг багатьом у борг. Лише ти, корчмарю, завжди дуриш мне, без кінця щось нове вигадуєш, аби тільки борг не віддавати.
КОРЧМАР: Геть звідсіля! Не бачиш - ченців обслуговую. А нагодувати божу людину святе діло.
Тяжко-важко зітхнув селянин і повернувся іти.
ДАНИЛО (гукаючи селянину навздогін): Зачекай! Іди до нас та сідай поруч. – (І до корчмаря:) - Мерщій принеси бідному попоїсти!
І кинув корчмареві срібняка. Корчмар упав на коліна, почав повзати за монетою, що котилася по долівці, гепнувся лисиною об ніжку стола (тин, або іншу декорацію), але монету наздогнав.
Корчмар пішов за стравою для селянина.
ДАНИЛО (кладучи руку на плече селянинові): Не журися, чоловіче. Провчать незабаром твого кривдника. Поки його нема, слухай, що я тобі скажу.
Говорячи це, чернець краєм ока спостерігав за поведінкою корчмаря. Звичайно, говорив так, щоб корчмар, звісно, чув. І коли побачив, що корчмар ловить вухом розмову, сховавшись за одвірком, продовжив:
ДАНИЛО (по-змовницькі озираючись по сторонах, щоб його ніхто не підслухав, немов би приглушеним тоном змовника, але голосно): Обігнали ми дорогою чумаків, що якраз відпочивали. А з тими чумаками – солдати, та знатний пан з волості. Вони й нам розказували, як поскаржились у волості на корчмаря: грабує чесних людей. А з корчмарем-злодієм і пристав заодно. Там обурились на таке беззаконня, то ж і послали солдатів, аби заарештувати кривдників і супроводити їх у в'язницю у волость. Тож незабаром вони будуть тут. Глянь: а он уже й вони!
Чернець показав рукою удалечінь.
Корчмар розгублено виглянув із-за одвірка, ледь не знепритомнів від побаченого. Підігнулися ноги в колінах у корчмаря, кинувся він до порога, перечепився через нього і розтягнувся перед самісіньким столом, за яки сиділи ченець і селянин. Хутко підхопився і притьма на подвір'я. Та до пристава!
КОРЧМАР (бігаючи по сцені «на напівзігнутих» - це придасть кумедності дійству, - не знаючи, що йому робити): Пане пристав! Пане пристав! Лихо... Завантажуйте мерщій на воза своє добро! Тікати треба! Он з волості їдуть солдати, нас з вами будуть заарештовувати. Я також свій крам вантажити буду. Запрягайте мерщій воза! Тікаймо!
Корчмар забіг у корчму, прожогом вискочив з дверей, тримаючи у руках якийсь клунок (або збрую для коней), але, коли пробігав мимо столу, його схопив за комір Данило.
ДАНИЛО: Е ні, бісова душе! Я тобі срібного дав, а де їжа?
КОРЧМАР: Одчепіться! Не я вже тут господар!
І хотів побігти далі. Але дарма «рвонувся»: рука кремезного ченця міцно тримала його за комір:
ДАНИЛО: Як це не хазяїн? А хто ж тут господар?
Корчмар сіпається, але вирватися не може. (Цей момент можна обіграти смішно, щоб розсмішити дітлахів у глядацькій залі). Відчуває корчмар, що не відпустить його кремезний чернець:
КОРЧМАР (показуючи пальцем на селянина): Ось він тут тепер господар!
І рвонувся, аби тікати. Але чернець корчмаря не відпускає:
ДАНИЛО: Е, ні, не гоже так! Треба все по закону. Пиши розписку, що переписуєш свою корчму і своє господарство на цього селянина. І в кінці став свій підпис!
Данило дістав папір, перо, положив це на столі перед корчмарем. Корчмар поспіхом переписав своє господарство селянинові і хутко зник за боковою (лівою!) завісою сцени.
Селянин підхопився на ноги і ледь не затанцював від радощів:
СЕЛЯНИН: Дякую вам! Піду своїх діточок і дружину порадую неймовірною звісткою! (Зробивши крок розвернувся до ченця). А ви пригощайтеся! Пийте і їжте все, що ваша душа бажає. Адже це ваша заслуга, що все так склалося.
І, розмахуючи підписаним папірцем, прожогом кинувся зі сцени. (За кулісним йому потрібно швиденько переодягнутися у мундир і кашкет пристава).
Звучить музика.
ДИКТОР: «А гурт па дорозі невблаганно наближався. Тремтячими руками корчмар запріг у воза коня, ударив по боках батогом. Віз не покотився, а полетів у напрямку мосту. І пристав за ним! Стрепенулося село, до корчми посунуло. І стало свідком такого дива. Вози корчмаря і пристава на повній швидкості одночасно влетіли на вузький місток, зіштовхнулися і попадали з мосту у воду. Коні, порвавши упряж, налякано побігли у степ. А пристав з корчмарем жаб лякають криком. Вилізли з річки. Вода з них тече. Сміється село: вперше пристава у білизні побачило! Тут і чумаки під'їхали, і собі сміються, вуса погладжуючи. А де ж солдати, які за корчмарем і приставом послані? Нема! Сміються і собі ченці. І коли вони скинули одіж, люди ще дужче засміялись. Та ж не ченці то, а чумаки - Семен і Данило. Очухався пристав, мова повернулась:»
Поки звучить оповідь диктора, чумак на сцені повинен продовжувати грати свою роль. Спочатку він піднявся із-за столу, потім приклав долоню до очей, немов «із-під руки» намагається зазирнути удалечінь, потім (коли диктор говорить про те, що вози на місточку зіштовхнулися і упали у воду), чумак аж присідає на сцені, немов би спостерігає за сценою падіння і хвилюються від побаченого, потім сміється з «потопельників», глузливо тикає на них пальцем, потім скидає з себе одяг ченця, (коли звучать слова диктора: «І коли вони скинули з себе одіж»), потім підходить ближче до краю бокової завіси, із-за якої виходять мокрі (потрібно їх облити водою за мить до цього, хоча, можна і без води) корчмар і пристав.
ПРИСТАВ (в розпачі): Обман! Жаловаться буду!
ДАНИЛО (громовим суровим голосом): Щодо обману, то згоден. Ми з вами вчинили так, як і ви з нами. А щодо «жаловаться»...
Данило ступнув за бокову кулісу. В цей час звучить голос диктора.
ДИКТОР: «Данило підійшов до берега: якраз хвилею приставову скриню прибило. Ударившись об берег, вона розкрилася, і на піску село з чумаками побачило парадні мундири пристава, інші речі, які люди пізнали, бо ж їхні - у них вкрадені. І Данило підняв з землі хустку з барвистими квітамн-візерункамн. Ту, що жінці віз. "
При цих словах диктора із-за куліс виходить ДАНИЛО з хустиною в руках і помахав нею перед очима пристава.
ДАНИЛО (докірливо хитаючи головою): То значить, Ваше благородіє, кажете «не смєть!»? А може карже скажете, як хустина, яку я своїй дружині у подарунок віз, опинилася у вашій скрині?
Данило знову ступнув за кулісу, нагнувся і знову повернувся на сцену, з намистом у руках.
ДАНИЛО: Так кажете, ваше благородіє – «оскорбляєтє нєдовсрієм?» Можливо, заодно розкажете, як у цій же вашій скрині опинилося намисто, яке мій твориш чумак Семен своїй донечці у якості гостинця хотів додому привезти?
При цих словах Данило поколихав на пальці перед очима пристава вкрадене намисто, те, яким його товариш донечку хотів обрадувати.
Похилили злодії голови від сорому.
ДАНИЛО: Не гоже тому зі злодіями боротися, хто сам злодій. Шукай собі, приставе, іншу службу. І ти, корчмарю, якщо вже від корчми відмовився, тож і не намагайся відбирати її знову у селянина. Досить людей дурити. А візьметеся за старе - гляньте, скільки нас: буде кому у волості про ваші ганебні вчинки розповісти. Наступного разу солдати за вами можуть насправді приїхати. Тож, ставимо крапку і цій справі, і вип’ємо в честь цього по кухлю квасу, адже нам новий господар корчми дозволив пригощатися.
Данило підійшов до столу, почав наливати у кружку квас, піднімати кухля догори, немовби пив і проголошував тост.
В цей час звучить українська народна музика і чутно голос диктора.
ДИКТОР: «...З того часу чумаки не раз по сіль їздили. Не раз ночували у тій корчмі. Зустрічали вони там і колишнього пристава з корчмарем - теж підрядилися сіль возити. Але якщо Семен та Данило з друзями, хильнувши на ніч добру чарку, спокійно лягали спати, знаючи, що тепер ніхто нічого не поцупить, то колишні злодії цілісіньку ніч сиділи на возах і стерегли своє добро».

ДІЯ 2
На сцені на центральному банері змінюється "картинка": глядачі бачать вже не стару Корчму, а сучасий "Ларьок", (МАФ, "Закусочну-наливайку"), на якій багато сучасних написів "Соки-Води" і т.д.
Звучить голос Диктора:
ДИКТОР: З того часу пройшло майже сто років. Змінилася не лише відома нам Корчма, а й все навкруги: саме життя, люди, їх думки і спросіб життя.
На сцену поважним кроком, не поспішаючи, виходить актор (можна той, який грав роль Корчмаря) у формі сучасного українського поліцейського (або у формі інспектора ДАІ). Вальяжно наспівує (насвистує) пісеньку, грається в руках жезлом дорожнього поліцейського (можна задіяти смугасту "палку" колишніх ДАІШників), неквапливо ходить по сцені, час за часом витягує шию (піднімається на кінчики пальців ніг) і споглядає (можна прикладати до бровів долоню і дивитись у далечінь "з під руки") в сторону правї боковї куліси: чи не їде там по дорозі автомобіль.
ІНСПЕКТОР: О! Ось і черговий "клієнт"! Зараз я його, косатика, підстрижу під мою фірмову зачіску!
Даішник явно пожвавішав, з центру сцени неквапливо і з пважним видом пішов в сторону правої куліси. У динаміках чутно звук роботи двигуна автомобіля, що наближається. Даішник піднімає жезл, зупиняє авто. Чутно звуки авто, що зупинилося. Звук роботи двигуна припинився. Назустріч даішнику виходить ВОДІЙ (його грає актор, який грав роль чумака Данила).
ВОДІЙ: Доброго дня, пане інспекторе! Я законослухяний водій, завжди сумлінно дотримуюсь правил дорожнього руху, знаю, що і зараз нічого не порушував, тож щиро дивуюся: яка причина зупинки мого авто?
ІНСПЕКТОР: (Загадково посміхаючись). А чого водії завжди вважають, що я їх зупинаю із-за порушення? Можливо зараз проходить "Місячник культурного обслуговування", або ви мільйонний водій, якого було зупинено на даному посту. Тож я хочу з такої нагоди вручити вам подарунок. Також хочу отримати від вас ваше просвдчення водія, і подивитись на прізвище: хто ж став таким щасливчиком. Будь ласка, предявіть мені ваше водійське просвдчення.
ВОДІЙ: Дякую, не потрібно мені подарунків, я сам, так би мовити, везу подарунки. Тобто гуманітарну допомогу. Дітлахи у школах та дитсадках щиро раді тому, що я їм везу.
ІНСПЕКТОР: Це добре, але ж ви так і не надали мені ваше просівдченя.
ВОДІЙ: Так я ж нічого не порушував! Але, як законослухяний водій, я надаю його вам. А ось заодно і документи на вантаж гуманітарної допомоги. У мене все законно, я поважаю закони, завжи намагаюсь жити правильно, по совісті.
ІНСПЕКТОР: (Глузливо, ховаючи документи собі у кишеню, навіть не глянувши на них). По совісті - це добре! Це полегшує справу. Коли документ уже лежить у мене в кишені, то вам, голубки, вже нема куди дітися! (Все це він говорить як би сам з собою, повернувшись спиною до Водія, а обличчям до глядачів). Тож відкрийте багажник вашого авто і ми поглянемо, чи насправді там гуманітарка.
Обоє підійшли до правої бокової куліси, Водій ступнув на пів кроку за кулісу, зімітував, ніби відчинив багажник. Потім ступнув крок назад, показав відомим жестом, мовляв, ось дивіться.
ВОДІЙ: Погляньте, пане інспекторе! Все по закону, все чесно! Кожна річ, що знаходиься у багажнику, записана у документах. Можете звірити.
ІНСПЕКТОР: Це добре, що чесно. Честність - це гарно.
Інспектор ступив півкроку за кулісу, схилився, імітуючи що розглядає речі у багажнику.
ІНСПЕКТОР: Зазвичай у багажнику возять аптечку, а тут я її щось не бачу. Без аптечки їздити не можна! Це ж безпека водія і безпека пасажирів! Ви, як законослухяний водій, повинні це знати.
ВОДІЙ: Звісно атечка є! Просто вона у мене в салоні.
ІНСПЕКТОР: Тож предявіть її, будь ласка.
ВОДІЙ: Зараз, хвилиночку!
Водій поспішив за кулісу, а Даїшик, воровкувато озирнувшись навруги, дістав з правого карману білий пакетик, і демонстративно поклав його у багажник авто. Зробити це актор повинен підкреслено, щоб глядачі побачили, що саме він підкинув цей пакетик Водієві. (Пакетик він може або положити на підвищення за кулісою, або непомітно, зажавши у руці, знову повернути його собі у карман).
В цей час повернувся Водій, протягує Даішнику аптечку.
ВОДІЙ: Ось, пане інспекторе, погляньте! Аптечка укомплектована всіма ліками, які передбачені правилами. Всі вони є у наявності.
Даішник навіть не прідняв голову, продовжуючи копирсатися у багажнику.
ІНСПЕКТОР: Це добре, що атечка є, вірю, що ви, як законослухяний водій, попіклувалися про те, щоб ліки в ній були у наявності. О! А це що?!
Даішник ступив крок назад, (щоб глядачі з цього моменту бачили не лише його спину, а і його самого), тримаючи на витянутій руці білий пакетик. Він імітує, що йому бридко тримати "це" у руці, він якмога далі віддаляє від себе цю "заразу", але робить це підкреслено демонстартивно ще й з тією метою, щоб показати, що він щойно дістав "це" за багажнику, і щоб це дійсно побачли усі.
ІНСПЕКТОР: Що це?!
Потрібно щоб не лише грмаса на обличі Інспектора виявляла крайній подив і брезгливість, а щоб і голос звучав вкрай емоційно.
ВОДІЙ: (Розгублено). Не знаю... Я перший раз це бачу...
ІНСПЕКТОР: (Єхидно). О! Знайома пісенька. (З тріумфальним і злорадним видом хитає головою). І що, ця річ також вписана у ваших документах?
ВОДІЙ: Звісно не вписана! Я цей пакунок перший раз бачу!
ІНСПЕКТОР: Перший раз, кажете? Ви не повірите, але особисто я таке чую не в преший раз від тих, хто спочатку вдає з себе "законослухяних" водіїв. Знали б ви, як я втомився від таких безвинних, а тому і лецемірних, виправдовувань. "Перший раз бачу". Зараз узнаємо, що це.
Повторювати слова "Перший раз бачу" Інспектор повинен притворим тоном (голосом), з метою свідомо, в недоброму ракурсі, передразнювати Водія. Даішник брезгливо підніс пакетик до свого носа і обережно понюхав його. Після цього скривив таку гримасу, що все було зрозуміло і без слів.
ІНСПЕКТОР: Так кажете, "Законослухяний водій"? Якщо ви так поважаєте закони, то повинні розуміти, що по закону за це вам свтить не один рік за гратами!
ВОДІЙ: Та що ви таке кажете?! Я не маю до цього нічкого відношення!
ІНСПЕКТОР: (Глузливо). Як це не маєете? А де я це взяв? Зі свого карману чи що?! Я цю річ, "законослухяний" ви мій, щойно дістав з багажника вашого авто! Підстви відкрити на вас кримінальну справу вже є. Не будемо гаяти часу. Потрібно занйти понятих.
Даішник став демонстративно крутити по сторонам головою. В цей час із-за Корчми став виглядати офіціант, який неначе вже чекав свого часу. Даішник удав, що випадково помітив його.
ІНСПЕКТОР: Гей, офіціанте! Підійдіть-но сюди!
Той поспішив на поклик, на ходу витираючи руки об рушник, обо протираючи миску чи склянку.
ОФІЦІАНТ: Чем могу бить поєзен... Тьфу! Тобто, я хотів сказати, чим можу бути вам корисним, пане інспекторе?
ІНСПЕКТОР: Та тут ось "законослухяний" водій везе таку "гуманітарну допомогу", запах якої особисто мені добре знайомий. Робота у мене така. Але потрібні поняті. То ж я, прошу вас як понятого, завсідчити, що я знайшов цей пакетик у багажнику авто даного громадянина. Можливо, якщо ви знаєтеся на запахах, ви ще й підтвердите, що за речовина знаходиться в цьому пакеті.
Даішник підніс до носа Офіціанта пакетик. Той нюхнув, і поспішно зробив крок назад, скривившись і відмахуюсь від пакетика як від чуми.
ОФІЦІАНТ: Боже правий! Оце так "законослухяний"! А такою брудною справою займається...
ІНСПЕКТОР: То, може, ви помилилися, пане офіціант. Можливо у пакетику знаходиться не те, про що ви зараз подумали?
ОФІЦІАНТ: Як це "не це"! Я цей запах також чудово знаю. Інколи біля мого ларьку крутяться підозрілі молодики, явні наркомани. Завдяки цим непроханим гостям, яких я відгоняю від совго ларьку, я чудово знаю і цей запах, і розумію, що знаходиться у цьому пакунку.
ІНСПЕКТОР: От і добре! Зараз я складу протокол і викличу наряд. Зараз за ним приїде "воронок".
Даішник сів за стіл і почав щось писати на листі паперу. Водій, який до цього часу стояв, паралізований тим, що відбувалося навкруги нього, нарешті повренув собі дар мови.
ВОДІЙ: (З потрясінням). Та що ж це робиться, людоньки добрі! Та це ж беззаконня! Як так можна?! На рівному місці, із нічого, порядну людину зробити злодієм... Господи! Мені погано... Мені геть погано...
Водій, зробивши крок до столу хитаючись, присів на другий стілеь біля столу, почав обмахувати себе доленою. На його обличчі біль, видно, що йому дійсно погано.
ІНСПЕКТОР: Офіціанте! Дайте людині водички попити! Нехай прийде до тями. Я його розумію, співчуваю, але закон є закон. Законослухяні водії його повінні поважати.
Офіціант прожогом кунувся за звичайною пластиковою бутилкою води (або вона вже було у нього з собою), подав Водієві. Той почав жадібно пити. Офіціант і Даішник непомінтно для Водія зі злорадстовм переглянулися. Інспектор підняв вверх великий палець, а Офіціант задоволено потер долоні.
Водій трішки прйшов у себе, стряхнув головою. Видно, що він збирає думки до купи.
ВОДІЙ: Ні! Так не годиться! Це беззаконня! Ви або самі підкинули мені цей пакет, або...
ІНСПЕКТОР: Ну, почнається стара пісня... "Підкинули"... А якщо ще й виявиться, що ви керували своїм авто напідпитку, то що, також скажете, що я разом з вами розпивав оковиту за одним столом?
ВОДІЙ: Та що ви таке говорите? Я і у страшному сні не уявлю, щоб я сів за кермо напідпитку!
ІНСПЕКТОР: Так давайте і первіримо! Дихніть, як кажуть, у трубочку. Чи відмовляєтеся? Зазвичай ті, що знають про свій гріх, відмовлються.
ВОДІЙ: Немає у мене ніякого гріха! Я не вживаю оковиту!
ІНСПЕКТОР: Так докажіть це!
І він простягнув Водієві "трубочку". Той дихнув. Даішник підніс прилад до очей, і тут же від подиву підняв брови. (Можна від здивування навіть припіднятися зі стільця).
ІНСПЕКТОР: Оце так "не вживаю оковиту"!!! Офіціанте! Погляньте сюди! Будуте заодно і понятим у справі п'янки за кермом.
Офіціант підійшов до Даїшника, поглянув на прилад.
ОФІЦІАНТ: Ого! Оце так... Ви ж у такому стані може когось збити своїм автомобілем! Так ви ж потенційний вбивця! Точно ви кажете, пане інспекторе, що по ньому вязниця плаче. Давайте, я підпишу, як понятий, будь-які документи щодо цього негідника!
ІНСПЕКТОР: Підписуйте, пане офіціанте, а я за цей час викличу наряд. Нехай приїдуть і доставлять його у відділок. За таким пяницею і наркоманом дійсно тюрма плаче. (Офіціант почав підписувати папери, а Інспектор дістав мобілку і говрить у слухалку "мобільного телефну"). Приїздіть на пост! Тут потрібно доставити до каталажки одного досить цікавого субєкта.
Реакція водія може бути такою, як це захоче зіграти актор. Можна зразу виразити бурую бурхливих емоцій, а потім перейти у "стан прострації", а можна відразу (щоб не грати істеричні крики, які іноді на сцені сприймаються неприродньо) перейти у стан великого потрясіння Водія, коли чловік говоить так, неначе він перебуває уві сні.
ВОДІЙ: (У стані просторації). Стійте! Що відбувається? Пакетик мені, звісно, підкинув інспектор. Але ж звідки зявився стан оп'яніння?!
Водій на хвильку задумався, і тут же підняв голову з грмасою на облячі великої здогадки.
ВОДІЙ: Вода! А чи не підмішав мені офіціант у воду горілку?!
Водій підхопився з місця, почав у роздумах енергйно ходити взад-впред по сцені. Раптом повернувся до Офіцанта.
ВОДІЙ: Де та пляшечка, з якої я пив? Дайте її мені!
Офіціант, який в цей час або протирав стіл, або посуд, глузливо посміхнувся.
ОФІЦІАНТ: Та немає її вже давно, я її викниув на смітник. Та й порожня вона була: ви всю воду, підкреслюю, воду!, впили з пляшечки до дна! Сушняк у вас у горлі був! Так завжди на похмілля буває. Коли в горлі персихає.
Офіціант і Даішник разом єхидно і неприємно засміялися. (Бажано, щоб сміх був різний: один басом ги-ги-кає, інший пискляво хі-хі-кає). Водій ошалешено похитав головою.
ВОДІЙ: (З великим подивом). Ви ж погляньте, як все повернається як кажуть, "на круги своя"... Як все чудернацько повторилдося через багато років...
Водій настільки був ошелешений, що навіть знову присів на стілець поруч зі столом, за яким Даішник продовжував щось писати. Той, побачивши крайній подив водія, підняв голову.
ІНСПЕКТОР: Про що це ви розповідаєте, пане "законослухяний водію"?
ВОДІЙ (все ще продовжуючи з потрясінням хитати головою). Я про те, пане інспекторе, що наш світ влаштований просто чудернацько! Як таке може бути, щоб усе, як під копірку, повторилося через сто років...
Даішник і Офіціант завмерли, дивлячись на Водія. Той, від подиву навіть почав посміхатися, і продовжив:
ВОДІЙ: У моїй сімї розповідали притчу, яку я, тоді ще маленький хлопчик, вважав видумкою, казкою. Зараз вірю, що це було навправді. (Після паузи). Розповідав мені батько, як мій дід Данило по сіль на Сиваш іздив. І як одного разу у придорожній корчмі корчмар з приставом розіграли таку підлу комедую, що із-за того, що вона була на дивовиж підлою, я і не повірив, що таке могло трапитися насправді. Господи... Як все повторилося через багато років...
Даішник аж пристав від подиву. Офіціант віклав у сторну рушника. Склалося враження, що і їм була занйма ця історія. Вони не зводили очей подиву з Водія.
ВОДІЙ: Точно так же корчмар тоді підсипав у квас моєму дідові снодійне, щоб той заснув. А пристав тоді також корчив із себе людину, яка намагається суміліно "Провести тщательноє расслєдованіє"... Ось і ви тепер, пане інспекторе, провели "тщательное расследованіє"... Яке насправді є не "расслєдованіє", а підле підкидання нивинній людині "лівого" пакетика... Ваша підлість, інспекторе, затьмарила підлість того пристава. Ви, часом, не родичі?
Даішник вибухнув гнівом:
ІНСПЕКТОР: Нє смєть! Оскробляєте недоверієм! Тьфу ти, Господи! Я обмовився! (Плюнув і махнув від досади рукою). Що ж ви мене провокуєте, пане водію?! Я зараз працюю так, щоб ніхто не міг до мне підкопатися! Говорю на щірій українській мові, дотримуюсь іміджу активіста і патріота, працюю не на приславуте "авось", а ретельно вивчаю закони і інструкції. Кожен свій крок я роблю згідно інструкціям і параграфам. До мене не підкопаєтеся! Я вам не примітивний пристав, який буде вночі мішки з возів чумаків тягати до комори, чи задоволнятися краденим намистом або коником-гойдалкою.
ВОДІЙ: Тож зрозуміло, пане інспекторе, ким був ваш дід. Бачу, ви достойно продовжуєте вашу трудову династію... Не дарма я вирішив, користючиь нагодою, нині проїхати по місцям, скажемо так, "бойової слави" свого діда. Багато цікавого я тут побачив...
ІНСПЕКТОР: Цікаве чекає поперду саме вас, пане законослухяний водію. Я вже визвав наряд, щоб доставили вас "куда портібно". Там і відповісте, чому ви возите у своїєму авто заборонені речі і сідаєте за кермо напідпитку. Сподіваюся, ви не скоро повернетеся з мість "не досить віддалених", і не будете заважати чесним працівникам правопорядку сумлінно виконувати свої службові функції. О! А ось вже й наряд приїхав! Беріть його, хлопці, під білі руки, проведіть його туди, де він, розумник, заслуговує бути.
Даішник буквально виштовхав водія у спину за бокову праву кулісу (або, професійно "заломивши руку" арештованому, вивів його зі сцени), повернувся, сів за стіл, зняв службового кашкета, положив його на стіл, витер рукавом спітніле чоло.
ІНСПЕКТОР: Незвичний фрукт нам, куме, сьогодні попався... Особливий...
ОФІЦІАНТ: Це точно! І це ж треба, такому трапитися, щоб через скільки років і таке співпадіня.... І приперли ж його сюди чорти!
ІНСПЕКТОР: Згоден, не кожен день таке трапляється. Але давайте ближче до справи. Ви, куме, зараз відгоните його машину на штрафмайданчик, а я тут ще почергую. Можливо більш вдалу здобич вполюю. А то товару у нього там у багажнику, як кіт наплакав, немає чим і поживитися. Дітлахам для подарунків, можливо, і не погано, але не нам з вами. Зробимо так, що як будто його машину хтось украв зі штрафмайданчику. І цей "хтось", зрозуміло, так ніколи і не буде знайдений! А ми перепроданого його автомобіль і сумлінно поділемо грошинята. Але все рівно, я хотів би більше отримати від такого умника. Ти дивись, буде він тут мене моїм дідом попрікати. Не ті часи, не той розмах! Мішки з сіллю - це смішно! Вагони з державним добром - ось що цікаво! Відкрию вам таємницю, куме. Хочу підключити свої зв'язки, друзів, покровителів, і прийняти участь у наступних виборах як кондидат до Верховної Ради.
ОФІЦІАНТ: (Плескаючи від подиву у долоні). Та ви що, куме, серйозно?!
ІНСПЕКТОР (переможно посміхаючись). А чому б і ні?! Повторюю: навіщо морочити голову з крамом у багажниках автомобілів, якщо можна буде красти вагонами! Мати доступ бюджнтних коштів - це не кожному дано!
Ось тут можна вклинити (якщо Юрій Тарасенко не проти) в дйство сценку з фокусом, в якій "Бюджет" (у вигляді носовго платочку) безслідно зникає у нього в долнях. Тут би ця сценка була б дуже доречною. Якщо без сценки, то кінцівка буде виглядати так:
ОФІЦІАНТ: То ж ви і про мене не забудьте, куме! Якщо станете депутатом, то, може, і мене кудись пристроїте на тепленьке місце? Я б вам відпрацював би за це.
ІНСПЕКТОР: Давайте не поспішати. Потрібно завершити цю справу. Я бачив, що ключі від авто він залишив у замку запалюваня, тож жени цей наш трофей куму на штрафмайданчик, а я он бачу ще один автобмобіль вдалечіні показався. Піду його зупиняти. До справи, куме! Нехай воздасться нам за наші непосильні труди!
З цими словами обоє поспішили за праву бокову кулісу.

ДІЯ 3
На всіх трьох "фотозонах" змінюються баннери.
Зліва: вид квітучого саду, за написом вверху "РАЙ".
Справа: на чорному фоні вид язиків полумя, з написом "ПЕКЛО". (або: вид підземелля).
По центру: вид синього неба і білих хмар з написом "БОГ". Перед цим баннером сидить за столом (вкритим білою скатертиною) актор (який грав ролі чумака Данила і Водія) у біліх одіжах. (Він може вийти на сцену пізніше, коли прийде черга йому казати слова, сісти неквапливо за стіл і втрутитися у розмову інших двох акторів).
Із-за лівої куліси виходить актор, який грав роль Офіціанта, і щосили тягне за собою по землі великі клунки ("вузли") з крамом та великі "базарні" (у клітнику) сумки.
Із-за правої куліси так же само кряхтить і виходить актор, що грав роль Інспектора, який також в обох руках тягне за осбою чемодан і інші пакунки.
Обоє поспішають до банеру з написом "РАЙ".
В цей час звучить "за кадром" голос Диктора.
ДИКТОР: Пройшло ще немало років. На жаль, люди живуть на землі не вічно, і рано чи пізно кожному із нас потрібно переходити у інший світ. Ось, на жаль, настав такий сумний час і для героїв нашої історії.
Офіціант і Інспектор "зіштовхнулися" ще на підступах до баннеру. До цьго моменту вони йшли, сумно опустивши голови, а зараз, пінявши очі, і побачивши перед собою "конкурента", кожен вже не "волочив ноги", а поспішив до "Раю". При цьому обидва штовхали одне одного, з викриками "Я перший!", "Ні! Це я перший!" ставили один іношому підніжки, падали на настил сцени, піднімалися, хапали за "штанину", конкурента, тягнулися за ним по долівці, але старалися бути першим, не відставати. (Цю сцену можно обіграти комічно, щоб і глядачів розвеселити, і показати підлість негативних героїв).
Врешті решт обоє стали перед банером і почали стукати по ньому (або по дверях, якщо такі будуть на малюнку), і кричати:
ІНСПЕКТОР: ВІдчиніть! Мені терміново потрібно до Раю!
ОФІЦІАНТ: Ні, ні! Це мені відчніть! Мені більш потрібно!
ІНСПЕКТОР: Що? Тобі більше потрібно? На! Отримуй!
І Інсректор ударами ногою під зад почав пргоняти конкурента від раю. Той може або плюватися у відповідь, або схватити свого кривдника за волосся чи комір. Можна яскраво обіграти цю сценку. Головне, щоб вийшло так, що перед "ВРАТАМИ РАЯ" ці двоє вчинили безлад.
В цей час почувся голос Бога.
БОГ: А може ви спочатку згадаєте, що на світі є я? Можливо вам потрібно сопочатку звернутися до мене?
ІНСПЕКТОР: Хто це там гавкає? Хто втручається в розмову в той час, коли я говрю?!
БОГ: А можливо варто було б послухати не те, що ти говриш, а що говрить твоя Совість, що говорить Закон, загальнолюдські норми поведінки?
ІНСПЕКТОР: (Відштовхуючи від себе Офіціанта). Та хто ж це там мені про закон розпатякує? Я сам собі закон! І суд, і все на світі! Мені до Раю потрібно! Відчиняйте!
І почав ногою стукати у "двері" раю.
БОГ: А може це не ти будеш вирішувати заслуговуєш ти на те, щоб потрапити до раю?
ІНСПЕКТОР: Оце тобі на! А хто ж за мене буде це вирішувати?
БОГ: Ти, мабуть, забув, що на світі існує Суд Божий?
Інспеуктор нарешті відштовнув від себе суперника, і направися до центару сцени.
ІНСПЕКТОР: Який ще до біса "суд"? Всі суди у мене куплені!
Збоку він не бачив напису "БОГ", а коли підійшов і побачив його, і з подивом голосно по літерах прочитва "БОГ", з розпачу плеснув у долоні.
ІНСПЕКТОР: Боже правий! То це ви, Господи! Вибачте мне, заради Бога! Нечистий попутав! Я більше не буду!
БОГ: Звісно не будеш! Дость займатися брудними справами. Вони для тебе, як і для твого компаньона, вже закінчилися. Тож, раз ти вже згадав про нечистого, то і прямуйте до нечистивіців. Вважаю ти повинен розуміти, що ви зі своїм поплічником скільки гріхів на землі стоврили, що вам за потрапляння до Раю навіть міряти грішно. Тож ступайте, бісові ваші душі, туди, куди ви заслуговуєте.
І вказав ліворуч від себе. Інспектор поглянув перед собою, і голосно прочтав:
ІНСПКТОР: Пекло...
Бідолага сплдеснув від розпачу у долоні, упав перед Богом на коліна.
ІНСПЕКТОР: Змилуйтеся, ваше багородіє! Тобто, ваше сіятельство... Тобто, тьфу, вибачте, не знаю, як і сказти.
БОГ: А, може, тому і не знаєш, що протягом всього свого життя ти ніколи не звертався до бога, ніколи не радився з ним, ніколи не каявся.
ІНСПЕКТОР: Так за що ж мені каятися?! Я сумлінно виконував усі існтрукції, параграфи і букву закону! Я...
БОГ: Що?! Тобі немає за що каятися?! (Бог навіть піднівся із-за столу від гніву). Я дивуюся вам, людям, вірніше, деяким чиновникам, які, написавши у паперех свої брехливі звіти, щиро вірять, що все так і є насправді. Що ніхто і ніколи не дізнається про те, як підло ця людна вчинала! Геть до пекла, бісова твоя душе, пока я не розгнівався ще більше!
Інспектор завагався, потім, к вигуком "Я зрозумів!", кинувся до своєї поклажі, взяв звідти кілька пачок грошей і почав класти іх на стіл перед Богом.. Той від подиву знову підвівся:
БОГ: (Здивовано). Що це?!
ІНСПЕКТОР: Це, пане начальнику, моя скромна плата за те, щоб ви таки поставили там у свої паперерх підпис, що вхід до раю мені дозволяється.
БОГ: (Грізно). Що?!!!
ІНСПЕКТОР: Розумію! Ось візьміть ще. (Поклав на стіл ще пару пачок грошей). Що вам, Боже, важко поставити у порібній граіф плдіпис "Дозволяю". Це річ звична!
БОГ: Звична кажеш? Ну, щоб вона не стала звично і для інших, щоб твій приклад застеріг від подібного наступних негідників, які щиро вважають, що можна творити беззаконя і все це їм зійде з рук, що можна і справді ставити підпис "Дозволяєтьсмя" там, де такий підпис не можна ставити ні в якому разі, кажу своє останнє слово: мерщій ступайте, негідники, до пекла!
Інспектор хотів щось заперечити, але Бог тут же піднів руку:
БОГ: Якщо хоть ще одне слово зірветься з твоїх уст, я надішлю на тебе ще більшу кару, яку ти і так отримаєш. Мерщій, негідники, до пекла! Не гнівіть мене!
Інспектор і Офіціант взяли кулнки і потягнули їх в напрямку пекла. Бог від подиву навіть привстав.
БОГ: І куди ви всі це тягените?!
ІНСПЕКТОР: Як куди? Беремо з собою своє добро. Нажите нами непосильною працею. Скільки ми старалися, щоб все це нажити! Як же ми тепер можемо все це залишити комусь? Ні! Не за які гроші!
Бог докірливо похитав головою.
БОГ: Скільки існує цей світ, скільки і існує народна мудрість, що всього з собою на той світ не забереш. Сказано це образно, як приклад того, що не можна бути жадібним, а потрібно ділится з ближнім. Але багато хто не розуміє цієї мудрої істини. Дівні ви люди! З золотом, горошима та прикрасами ніхно з вас навіть у Рай не попаде. Да, там вас чекає благодать, за ваші добрі справи, які ви робили за життя. Але все матеріальне залишається на землі. На небі цінується лише духовне. А щоб ще й у пекло тягнути мішки... Навіть не з салом, а з награбованим добром... Такого зухвальства і такого морального падіння, мабуть, ще світ не бачив. На коліна, грішники! Просіть прощення у людей, щоб всі розуміли, що жити на землі потрібно по совісті, не лише для себе, а і для інших. Щоб інші, дізнвшись про вашу історію, не повторювали ваших помилок. Вклоніться людям в знак прощення за те, що кожен з нас, можливо, причинив своєму ближньому. Давайте поаплодуємо всі разом самим собі. За те, що віднині, з чьго часу, з цієї хвилини і цієї миті, ми, усі разом, будемо жити по совісті! Не будемо кривдити один одного, не будемо обманювати, не будемо грабувати і не будемо ставити підписи там, де вони не повинні стояти. Живіть по совісті, люди добрі! Тож, коли прйде час Найвищого, Божого суду, вам не соромно буде дивитися в очі тим, хто залишився на землі, в очі Творцю. Ось тоді і відкриються перед вами ворота Раю, тоді і зустріне вас Благодать. Живіть правильно на цьому світі! Віднині на землі будуть жити лише добрі люди, які будуть вчиняти лише добрі справи! Поаплодуємо самим собі за це! Дякую!
Бог підходить до Інспектора і Офіціанта, які за мить до цього стояли перед залом на колінах, потім вклонялися глядачеві, а тепер, разом з Богом, стоять на краю сцени і аплодують глядачам. Глядачі також аплодують акторам. Всі розуміють, що це фінальна крапка вистави.

1 ДІЯ:
Костюми:
- Одіж чумака (для Данила)
- Одіж ченця (накидка з капюшоном) для Данила
- Мундир (і кашкет) для Пристава
- Проста одіж (для Корчмаря)

Атрибути:
- Миски – 2 шт.
- Ложки деревні – 2
- Глечик – 3
- Кухлі старинні (бажано глиняні) – 1
- Пістоль старинний для Пристава – 1 (вже є в наявності)
- Перо гуски, лист паперу – по 1
- Рушник білий – 2 (різні!)
- Платок з візерунками – 1
- Намисто – 1
- Монета (діаметром побільше!) – 1
- Ємкість з водою, якою можна облити в кінці Пристава і Корчмаря – 1
- Звуковий пристрій для трансляції голосу Диктора – 1

ДЕКОРАЦІЇ:
- стіл (складається) – 1
- стільці (складаються) – 2
- тин (довжиною 1,5 метра, вистою 1 м.) – 2
- розбірні конструкції для фото зони – 3
- банери з видами трьох пейзажів (корчма, комора, річка з містком) - 3

ДОДАТКОВО: Зразки костюмів і декорацій надішлю електронною поштою. Я їх вже відібрав, які найбільш підходять для цієї вистави.
АУДІО версія казки:
https://www.youtube.com/watch?v=xxQ7tDkV-nw&feature=youtu.be

2 ДІЯ:
АКТОРИ:
- Водій (грає актор, що виконував роль чумака Данила)
- Інспектор ДАІ/Поліцейський (грає автор, який грав Корчмаря)
- Офіціант (грає актор, який грав роль Пристава і селянина)
Увага! Цей варіант доречний у випадку, коли у виставі задіяні двоє сильних акторів, і для третього, менш досвідченого, виділена роль з меншою кцлькістю слів. Якщо у виставі працюють три рівних за майстерністю актора, вони можуть гарти у другій і третій Діях ролі своїх попередників: Пристав - Інспектора, Корчмар - Офіціанта.
КОСТЮМИ:
- форма поліцейського (або інспектора ДАІ)
- форма офіціанта
- водій може бути одягнений у будь-яку свою повсякденну одіж
АТРИБУТИ:
- Жезл міліцейський
- Пакетик (звичайний лист паперу, складений декілька разів)
- Пляшка води (бажано 0,25 л)
- Аптечка автомобільна (або футляр, або будь-яка котробочка чи пакунок)

ДЕКОРАЦІЇ:
- На центральній "фотозоні" кріпеться баннер з видом сучасного "ларька", (МАФу, "Закусочної-наливайки", на якій багато сучасних написів: "Соки-Води" і т.д.).
3 ДІЯ:
АКТОРИ:
- Бог (чумак Данило, Водій)
- Інспектор
- Офіціант
КОСТЮМИ:
- Білосніжна одіж для Бога
- Інспектор у тій самій формі з 2 дії
- Офіціант у тому самому одязі офіціанта з 2 дії.
АТРИБУТИ:
- Чемодан
- Сумка
- Вузол (клунок, великі пакети)
- Біла скатертина для столу
ДЕКОРАЦІЇ:
- Центральний банер: вид синього неба і білих хмар з насисом "БОГ"
- Лівий баннер: вид квітучого саду з написом "РАЙ"
- Правий банер: вид суцільного вогню, язиків полумя, (або підземелля) з написом "ПЕКЛО"