Григорій Борзенко Кіносценарії Серіал «Ми жили на цій землі»

Григорій Борзенко Кіносценарії Серіал «Ми жили на цій землі»

Таємниця скарбу панського маєтку
З циклу «Ми жили на цій землі»
Сценарій короткометражки
Автор сценарію – Григорій Борзенко

У ГОЛОВНИХ РОЛЯХ:
- АСЯ -
- ІРА -
- ІНГА -
- ЯНА -
- СОНЯ -
- НІНА -
- ГАННА –
+ РОМАН -
+ ГЛІБ -
+ ЄГОР –

Пропоную локацію: Шаровський замок/палац/маєток поблизу Харкова

НАТ. В парку/сквері, на природі. (В разі дощової погоди у будь-якому приміщенні).
Звучить лірична музика. Камера повільно рухається, показує природу, а потім дітей, що сидять на лавках у парку, і жваво щось обговорюють.
До гурту підходять Гліб і Єгор, вітаються, сідають поруч.
Ася піднімає руку, махає, закликає усіх до тиші.
Музика стихає, стає чутно розмову дітей,
АСЯ (голосно, закликаючи усіх до тиші): Тихіше, будь ласка! Зараз у вас у всіх буде змога сказати те, що ви хочете! Ми саме для цього і погукали Гліба і Єгора, щоб розповісти їм те, що ми задумали.
ІРА (повертаючись до Гліба і Єгора): Кажуть, що ви вже знаходили скарби, знаєтеся на цьому. Тож, ми хочемо з вами порадитися. Ми зацікавилися таємницю ось цього замку.
І з цими словами Іра дала хлопцям аркуш паперу, з малюнком (чи фотографією) старинного замку. А потім дала і цілу стопку інших паперів, деякі пожовтіли від часу.
Поки друзі і далі будуть розповідати Глібу і Єгору свою історію, ті будуть мовчки слухати, і при цьому уважно роздивлятися малюнок і інші папери.
Оператор! Зніми детально з різних ракурсів, крупними, середніми і дальніми планами, як ці двоє роздивляються документи.
Монтажер! Періодично вкрапляй ці кадри в подальші події, в те, як кожен з дітей буде розповідати своїм новим друзям про таємницю скарбу.
Не забувайте зрідка ставити і ті кадри, де Гліб і Єгор відривають погляд від малюнку, і раз по раз з цікавістю дивляться на тих, хто в цей час веде розмову.
ІНГА: Краще сказати маєтку. Це панський маєток. Цей пан свого часу нажив чималенький статок, із-за того, що наживався на тяжкій праці кріпосних селян. У цього маєтку було кілька власників. Але саме цей винятково жорстоко відносився до своїх кріпосних.
ЯНА: Навіть тоді, коли робив капітальний ремонт свого маєтку, він від жадібності скористався безкоштовною працею ув’язнених. Яких йому для робіт доставили з місцевої в’язниці.
СОНЯ: Саме тоді з панської скарбниці і зникли його скарби. Оскільки на час ремонту більше нікого в маєтку не було, тож пан і вирішив, що саме вони його пограбували.
НІНА: Оскільки в’язні на час ремонту жили на території маєтку, тож було зрозуміло, що вони вкрадене тут і сховали. Чи десь у стіну замурували, чи закопали.
ГАННА: Але ні умовляння, ні жорстокі катування так і не заставили в’язнів сказати ні слова. Вони усі так і померли у візниці. Не відкривши свою таємницю!
РОМАН: З того часу і сам власник маєтку, і багато шукачів скарбів, вже після його смерті, переривали все уверх дном у маєтку, але так і не знайшли жодної золотої чи срібної монети…
Діти замовкли, допитливо дивлячись на Гліба і Єгора.
ГЛІБ (задумавшись, похитуючи головою): Дійсно… Цікава і таємнича історія… Хоч книжку пиши. Або кіно знімай.
АСЯ (азартно): Дуже таємнича! Адже усім цим робітникам-в’язням з того часу заборонили спілкуватися з будь ким! Заборонили їм побачення з рідними! Щоб ті не передали їм свою таємницю.
ІРА: Тож неймовірно великі вкрадені скарби жадібного пана неодмінно повинні бути сховані в’язнями десь у самому маєтку. Чи на його подвір’ї! Але вже не одна сотня років минула, а їх ніхто не може знайти!
ІНГА: Ми хочемо поїхати до цього маєтку. Також спробувати пошукати. Випробувати свою вдачу. Тож, хочемо запросити і вас. Разом веселіше буде!
Вид Єгора, який при цих словах сумно посміхнувся і похитав головою.
ЄГОР: Ті, хто знаходив знамениті морські піратські скарби, перш ніж пливти на острів за скарбами, чи піднімати скарб з дна океану, багато років сиділи у архівах, вивчали історію, географічні карти, збирали весь матеріал, вивчали його, аналізували. І лише потім відправлялися на самі пошуки!
Показати декілька облич дітей крупним планом, які з подивом дивляться на Єгора.
ЯНА (розчаровано): Ну… Роками сидіти над паперами нам було б скучно. Але ми розуміємо, що потрібно більше про це знати. Тому і вивчали все більш детально.
СОНЯ: Так! Ми звернули увагу, що один з в’язнів-будівельників у в’язниці написав книжку про це. В ній він сказав, що, якби такий скарб існував, і його знайшли, то крадені панові гроші справедливо було б розділити між його кріпосним і їхніми родичами. Тяжку працю яких він так жорстоко використовував для власного збагачення.
СОНЯ: Ми вважаємо, що той, хто написав це, натякнув усім, що знає про скарб. І цими словами натякає на те, кому він по справедливості повинен дістатися.
НІНА: Згодна! В тій книжці в’язень скаржився, що і їхню працю, тобто, працю в’язнів-будівельників, пан також жорстоко використовував.
РОМАН (показуючи Глібу і Єгору на невеличку тоненьку книжечку, яку Гліб саме зараз тримав у руках): Тут є ця книжечка. Оце вона! Можете взяти, почитати. Можливо звернете увагу на щось, на якусь деталь, яка допоможе нам при пошуках.
Гліб уважно переглядає сторінки, дуже уважно, (показати обличчя крупним планом! На ньому емоції і азарт), не піднімаючі голови.
ГЛІБ (тоном, який інтригує, видно, що він сам захопився тим, що там вичитав): А я вже знайшов! Деталь дійсно незначна, крихітна. Не дивно, що на неї раніше не звертали увагу шукачі скарбу. Але
внутрішній голос і передчуття міні підказує, що це і є кінчик ниточки, яка приведе нас до скарбу.
Знову кілька облич дітей крупним планом. Вони підняли брови від здивування.
ГАННА (широко відкриваючі від здивування очі): Оце так новина! Клас! Невже ми й правда починаємо розгадувати цю таємницю?! Невже ми дійсно зуміємо знайти знаменитий скарб? Якого ніхто раніше знайти не міг!
ЄГОР: Тихіше! Не поспішайте! Зайвий поспіх заважає у будь-якій справі! Давайте все неквапливо обговоримо, розберемося у всьому,
Починає звучати музика. Камера повільно рухається, показує дітей, які почали жваво обговорювати щось.
Екран темнішає, кінець епізоду.
Можна не «темнішає», а зробити іншу «перебивку». Наприклад, зняти листя на деревах чи птахів, і наступний епізод почати зі схожих кадрів, знятих уже на наступній локації.

НАТ. Біля невеличкого містка перед маєтком
Камера рухається, показує вид надзвичайно мальовничого місця, на якому розташований Шаровський замок/палац/маєток.
Вид маєтку.
Камера віддаляється і знімає невеличку річку і гарний місток, розташований перед маєтком, достатньо далеченько від нього.
Вид дітей, що йдуть на фоні природи.
Діти підходять до містка.
Гліб і Єгор зупиняються, уважно дивляться на місток. Музика затихає.
АСЯ (з нетерпінням у голосі): Чого ми стали? Ходімо скоріше до палацу! Погляньте, який він величавий і красивий!
ІРА: Почекай! Ти що, забула, що Гліб і Єгор повинен нам показати те, на що вони звернули увагу в тексті книги того в’язня-будівельника?! Розповідайте, хлопці!
Гліб в цей час неквапливо йшов і оглядав міст. Почувши звернення, він зупинився, присів на кам’яний парапет мосту.
ГЛІБ (задумливо перевів подих і тоном цікавого співрозмовника почав): Я звернув увагу на те, що у своїй книзі той в’язень писав, що вони не лише робили ремонт у маєтку, а і будували міст перед ним. Відразу спало на думку, що родзинка може полягати у тому, що вкрадені скарби в’язні сховали не в маєтку, а в цьому мосту.
ЄГОР (підтримуючи розповідь товариша): В книзі писалося, що вони від маєтку до містка носили на ношах різні будівельні матеріали. Тож, подумалося, можливо вони крадькома принесли сюди в вкрадені скарби?
«Німа сцена». Показати крупним планом здивовані обличчя решти дітей. Всі аж роти відкрили від такого відкриття.
ІНГА (емоційно, з здивуванням ні обличчі і у голосі): Геніально! В мішки з цементом чи піском вони могли сховати коштовності! Принести сюди, і тут сховати!
ЯНА: Точно! І замурувати у стінку мосту, чи ще десь тут же і сховати! Класно придумали! Вони розуміли, що всі почнуть шукати пропажу у маєтку! За невеличкий місток вдалечині від палацу ніхто і подумати не міг!
Всі продовжують стояти, дивуватися від незвичного відкриття.
РОМАН (завзято, емоційно): Так чого ж ми стоїмо?! Давайте шукати! У першу чергу необхідно простукувати стіни. Якщо відчуєте пустоту, кричіть! Гукайте нас усіх!
Звучить енергійна музика, хтось хватає з землі каміння і починає ним, неначе молотком, обережно і повільно обстукувати кам’яні стінки мосту. Хтось для цього використовує найдену поблизу палицю чи ще щось інше.
Гліб за Єгором прийшли з молотком, невеличкою сокирою і лопаткою сапера. Молоток вони відразу передали Роману. Кожен з них вправно обстукує стінки мосту саме своїм знаряддям, прислухається, йде далі.
Музика стає все більш інтригуючою, на обличчях дітей все більше уваги і зосередженості.
Режисер, оператор! Не затягуйте зйомку епізоду з пошуками тайника/схованки, (щоб він не був довгим і нудним), але постарайтесь відзняти його досить цікавим, щоб він прикрасив собою фільм. Адже це і є інтрига, глядач буде у напрузі: знайдуть щось діти чи ні. Та і знімати буде що! У нас і так багато діалогів, а тут можна зняти не «говорильню», а ДІЇ акторів, їх ЕМОЦІЇ! Знімайте (і монтуйте) так, щоб кадри з видами пошуків (стукають по кам’яним плитам мосту молотком чи тильною стороною сокири) обов’язково чергувалися з крупними планами облич дітей! Діти! Зіграйте на обличчях зосередженість, азарт, таємницю! Ви тамуєте подих, прислухаючись до стуку, (в фільмі його чути не буде, адже буде звучати музика), ви «морщите лоба» від невдоволення, що нічого не знайшли. Переходите до іншого місця, простукуєте стіни, напружуєте слух і зір, нагинаєтеся, зазираєте під міст, і т.д.
Вид Соні, яка підійшла до нового місця і почала обстукувати камінцем стінку мосту.
Крупним планом обличчя Соні: вона миттєво стала напруженою! Відразу зрозуміло, що вона щось почула.
Вид з середнього плану, як вона знову повторно стукає по стінці мосту.
Крупний план руки Соні, і каменя, яким вона стукає об стіну мосту.
Радість на обличчі Соні. Вона рвучко повертається до друзів, голосно кричить ім. (Музика в цей час різко замовкає).
СОНЯ (голосно і емоційно кричить своїм друзям): Друзі! Тут щось є! Я стукаю, а там пустота… Там, всередині щось має бути!
Всі поспішили до Соні.
Хлопці підбігли першими, почали обстукувати те місце, де вказала Соня. А потім вище і нижче, а також по бокам від цього місця. Звук дійсно відрізнявся.
НІНА (заінтриговано): Стук і правда відрізняється… Відчувається, що тут є пустота! Невже ми знайшли скарб?!
Хлопці переглянулися, зробили помах головою в знак згоди, і приступили до роботи.
Увага! Режисер, оператор! Виберіть вдало місце «схованки». Воно не повинно бути близько, де усі ходять, у всіх на виду, а збоку, майже під самим мостом, але і не під мостом, щоб діти не спускалися у воду. (На фото я вкажу вам це місце).
Зніміть епізод з «відкриванням схованки» так, щоб все виглядало достовірно! Зніміть крупним планом те, як хлопчик підносить гострий кінчик сокири до стіни, обережно встромляє його в щілину між кам’яними блоками мосту.
Усі наступні дії хлопців потрібно знімати з таких ракурсів, щоб глядач не бачив, що вони насправді не роблять отвір у стіні, а лише імітують те, що луплять по стінці молотком та сокирою. При цьому потрібно знімати крупним планом обличчя хлопців: інколи вони імітують, що витирають рукою спітніле від праці чоло, переводять подих, передають один іншому сокиру, чи молоток, (поки один працює інший відпочиває), і т.д.
Обов’язково показувати і дівчат (крупним планом їхні обличчя): вони хвилюються, витягують шию, стають на «кінчики пальців ніг», (навіть підстрибують), щоб краще побачити, від хвилювання і інтриги «кусають губи», «стискають кулачки» і т.д. Звучить хвилююча музика.
Вид хлопців, які кинули молоток і сокиру на траву, і всім тілом подався вперед, до стінки, щоб дістати з тайника знайдете.
Один з хлопців усім тілом подався вперед.
Крупно обличчя Ганни, вона аж «відкрила рот», (або зробила «великі очі») від здивування.
ГАННА (з емоціями, емоційно розтягує слова): Є! Дивіться! Там щось є! Він щось тримає у руках!
Режисер! Я навмисно декілька раз написав «хлопець», не акцентуючи увагу на тому, хто конкретно це має бути. Даю режисеру простір для маневру. Пропоную тобі самому вибрати хлопця, який буде більш розкутій і професійно буде вести себе під час зйомок, йому і можеш довірити «лідерство» у пошуках. Ось і зараз саме його потрібно зняти з «знахідкою» в руках. (Знімати потрібно так, щоб в кадр не попадала та ділянка стіни, яка повинна була б бути «зруйнованою»!)
Крупно руки хлопця, який тримає невеликий згорток, замотаний у «мішкову» тканину.
Робить кілька кроків від мосту, кладе знахідку на траву.
Камера повільно рухається, показує, що всі зробили велике коло, завмерли, мовчки дивлячись на знахідку.
АСЯ (задумливо дивиться вниз, на землю, на знахідку): Щось все це дуже маленьке… Невже це всі скарби?
Незалежно від того, хто дістав і положив на траву знахідку, (може саме він), саме Гліб присідає, розгортає на траві величенький шматок тканини з мішковини, в який був загорнутий пожовклий від часу лист паперу.
Він розгортає цей лист прямо на траві. Навіть здалеку видно, що там є якась карта, креслення, написи.
Гліб піднімається, починає уважно роздивлятися написане.
Єгор і Роман підійшли ближче, також почали читати.
Дівчата, дивлячись, що ті читають і мовчать, почали проявляти нетерплячість.
ІРА (з нетерпінням у голосі, втягуючи шию, намагаючись зазирнути у написане): Ну, що там?! Чого ви мовчите? Де с карби?
Вид Єгора, який задумливо похитав головою, не відриваючись від споглядання документу.
ЄГОР (посміхаючись): А ці в’язні-робітники, які украли у пана його скарбницю, видно, були людьми хитрими і розумними! Як вони хитро все задумали і зашифрували!
Вид Гліба, який дуже напружено дивиться на папір, водить по ньому пальцем, щось рахує в умі, рушає губами, немов розмовляє сам з собою.
ГЛІБ (задумливо, не відриваючи погляду від паперу): Так… Задумали вони все геніально! І хоча місце схованки скарбів ретельно зашифрували, але я уже зараз бачу, що що знаходяться вони саме у маєтку! Цікаво, дуже цікаво! Давайте разом поламаємо голови над цією головоломкою.
Починає звучати музика, карта ходить по колу, по рукам, кожен уважно її розглядає.
Гліб дістає блокнот, раз за разом робить в ньому записи.
Потім вони довго говорять з Єгором, потім до них долучається Роман, вони втрьох щось обговорюють.
Далі карту до рук берег Гнат і довго щось розповідає, пояснює усім, раз по раз указує пальцем чи олівцем на лист паперу.
Музика стихає, стає чутно розмови.
Дівчата з захватом дивляться на хлопців, особливо на Гната.
ІНГА: Які ж ви молодці, хлопці, що умієте розшифровувати всякі головоломки! Тепер нам простіше все буде шукати у маєтку.
Вид Гліба, який хотів заперечити, але Яна поспіхом заговорила, випереджаючи його.
ЯНА: Не повторюй те, що ми вже знаємо! Вибач, що забігаємо наперед. Ми будемо робити все, як домовилися!
СОНЯ: Так! Ми розуміємо, що справу ще не зроблено. Що ми зараз підемо до маєтку, і під видом звичайних туристів будемо оглядати ті місця, на які ти указав.
Гліб схвально хитнув головою.
НІНА: Також ми не повинні подавати виду, що нас цікавлять якісь конкретні місця і речі. Ми не повинні видати себе.
Крупно вид і Гліба, і Єгора, які схвально мовчки хитнули головою.
ГАННА: Також ми даємо слово не базікати, як це люблять дівчата, а мовчки все запам’ятати, про що ти нас просив. А вже потім, коли все оглянемо, повернемося сюди, все обговоримо і лише потім вирішимо, як і коли нам добратися до схованки зі скарбами.
На цей раз Гліб не лице хитнув головою, а посміхнувся і підняв вверх великий палець.
Всі полегшено зітхнули, посміхнулися, пожвавішали.
РОМАН: Тож ходімо до замку! Все оглянемо, як домовлялися. А вже потім повернемося і все остаточно вирішимо. Вперед, друзі!
Починає звучати бадьора музика, друзі веселим кроком попрямували до замку.

НАТ. Перед замом
Далі йде доволі довгий блок, де не буде розмов-діалогів, а будуть лише дії акторів під супровід фонової музики. Причому, все може проходити не обов’язково так, як написано у сценарії, а багато чого може вирішувати режисер під час зйомки. Тож, даємо режисеру можливості для експромтів. Так, знімати можна саме експромтом, де буде доречно все, що дозволить відзняти головну мету цього блоку: діти ходять по маєтку, все ретельно оглядають, запам’ятовують, (інколи роблять записи у блокнотах), щоб потім оговорити побачене, звірити з тим, що було указано у карті. Як ви розумієте якась вузька конкретика тут не потрібна! Діти повинні поводитися як звичайні туристи ходити по кімнатах маєтках, оглядати все навколо. В залежності від побаченого усереднені маєтку режисер, оператор, актори можуть зіграти так, як вони вважатимуть за потрібне. Незмінним і обов’язковим повинно бути одне: діти неквапливо ходять із кімнати у кімнату, оглядають все навкруги, дивляться на стіни і стелі, виражають на обличчях своє захоплення від побаченого (побільше крупних планів облич і емоцій на них), і т.д.
Звісно, що потрібно зняти не лише дальні і загальні плани інтересу розкішних кімнат маєтку, а і крупні плани самого яскравого і красивого із того, що побачать діти. А монтажер вже потім буде уміло все це «переплітати» між собою.
Але спочатку, перш ніж знімати всередині маєтку, не зайве зняти побільше ракурсів, як діти прямують до нього. Замок надзвичайно красивий, тож кадри, як діти йдуть до величного замку, що знаходиться спочатку вдалечині (загальний план обов’язковій, він класно виглядає), а потім і з кожним кроком наближаються до нього, окрасять цей фільм.
Обов’язково зніміть, як діти переходять відомий нам місток, піднімаються по сходах, наближаються до замку, оглядають його здалеку, захоплюються його величчя.

ІНТ. Всередині замку
Тут знімаємо, як діти неквапливо ходять по кімнатах, уважно все оглядають, інколи фотографують побачене на смартфони і т.д. Весь цей час звучить фонова музика.

ІНТ. В будь-якій кімнаті (Можна і на фоні природи)
Продовжує звучати музика, камера повільно рухається, показує дітей, які сидять перед столом, на якому лежить величезний «вузол». Видно, що всередині нього знаходиться багато чого. (Можна здвинути до купи два або більше столів, і посередні покласти «вузол», щоб підкреслити важливість і об’єм моменту).
Діти з захопленням дивляться на «вузол», не відривають від нього погляди.
Крупно вид Асі, очі якої «горять» від захоплення, дивлячись на «вузол»,
АСЯ (з захопленням у голосі і на обличчі, мрійливо розтягуючи слова, неначе вона перебуває у гіпнозі): Ми зробили це… Аж не віриться… Скільки тут золота, срібла, алмазів, різних прикрас дорогоцінних… Ми – багатії….
ІРА (також мрійливим голосом, також неначе вона під дією гіпнозу): Уявляєте, скільки ми можемо на ці гроші купити нових смарфонів, біжутерії, прикрас всяких і всього іншого… Класно…
ІНГА (більш бадьоро і енергійно): Так чого ж ми сидимо?! Давайте скоріше поділимо між собою знайдене!
ЯНА (бадьоро, піднімаючись, з наміром дотягнутися до вузлів «клунку» і розв’язати їх): Так піднімайтеся?! Давайте ділити наше добро! У мене батарея на айфоні стара, часто заряджаю. Тож,я зразу нову куплю! На ці гроші!
Голосний відгук Гліба змусив Яну зупинитися, (вона вже почала розв’язувати вузол), знітитися, повернутися/сісти назад, на своє місце.
ГЛІБ (голосно, рішуче): Зачекайте! Як це так? «Наше добро»… «Наші гроші»… А чи наші вони? Адже у книзі було ясно написано, що ці кошти треба розподілити серед нащадків кріпаків. Тих, на тяжкому труді яких жадібний пан і нажив це добро. Може, буде чесно, якщо ми розшукаємо нащадків, і в першу чергу передамо саме їм їхню долю цієї своєрідної панської спадщини?
Запанувала цілковита тиша. Показати крупним планом обличчя дітей, які з щирим подивом і нерозумінням дивляться на Гліба.
СОНЯ (з щирим подивом): Що ти таке кажеш? Де ми зараз знайдемо нащадків панових кріпаків? Це ж було двісті чи триста років тому!
Діти в очікувані дивляться то на Соню, то на Гліба.
Але озвався Єгор. Він скрушно зітхнув і похитав головую.
ЄГОР: Ми, навіть розшукуючи старинні піратські скарби часів карибських піратів, знаходили людей, причетних до тих скарбів. В архівах і документах багато що зберігається. Можна знайти! Все можна зробити! (І після коротенької паузи). Якщо захотіти…
Діти з подивом дивляться тепер і на Єгора, не знають, що відповісти.
Крупно вид Романа. Він спочатку задумався, демонстративно почухав потилицю, тяжко зітхнув, підняв очі, обвів поглядом друзів.
РОМАН: Єгор правду каже. Можливо ми просто не хочемо знаходити цих людей. Можливо ми просто хочемо все добро забрати собі? Але… Чи не будуть нас потім мучити докори совісті?
Починає тихенько звучати музика, всі замислилися. Хто переглянувся, хто опустив голову.
НІНА: А хлопці правду кажуть… Звісно, хочеться собі все забрати. Але тут так багато скарбів, що нам також чималенько залишиться. Зате у нас совість буде чистою. Будемо жити з почуттям гордості, що ми чесні люди. Поступили справедливо.
ГАННА (подумавши, спочатку задумавшись, а потім підбадьорившись, почала говорити емоційно, поспіхом): А що! Ніна вірно говорить! І совість наша буде чистою, і вчинимо ми по-справедливості! В Інтернеті зараз багато чого можна знайти. Колись моя бабуся розшукала свого брата, який загубився під час війни, і тепер жив аж за кодоном! Є такі служби по пошуку людей!
Починає звучати голосно музика, всі починають енергійно розповідати щось своє, всі говорять, розмахують руками, зав’язалась жвава дискусія. Хтось починає щось шукати у смартфоні, хтось щось записує у блокнот, хтось гортає сторінки книги і т.д.
Камера повільно рухається по колу, показує гарячу дискусію дітей.
Екран темніє, пішли титри.

Кількість діалогів кожного юного актора:
- АСЯ - 1 2 3 4 5
- ІРА - 1 2 3 4 5
- ІНГА - 1 2 3 4 5
- ЯНА - 1 2 3 4 5
- СОНЯ - 1 2 3 4 5
- НІНА - 1 2 3 4 5
- ГАННА – 1 2 3 4 5
+ РОМАН - 1 2 3 4 5
+ ГЛІБ - 1 2 3 4 5
+ ЄГОР – 1 2 3 4 5

ЛОКАЦІЇ:
- 1. НАТ. В парку/сквері, на природі, в разі дощової погоди у будь-якому приміщенні 2. НАТ. Біля невеличкого містка перед маєтком 3. Всередині маєтку 4. ІНТ. В будь-якій кімнаті (Можна і на фоні природи)
РЕКВІЗИТИ:
- старинна карта, шматок тканини з мішковини, покривало для «вузла», блокнот, олівець, «книга в’язня,
ОДЯГ: будь-який (без рекламних написів)






Тепер нас буде двоє
З циклу «Ми жили на цій землі»
Соціальний проект по боротьбі з підлітковим насиллям у школах
Сценарій короткометражки Автор сценарію – Григорій Борзенко

ДІЮЧІ ОСОБИ (всі – дитячого/підліткового віку):
- ЛІНА -
- КАТЯ -
- ЮЛЯ -
- СВІТЛАНА -
- НАСТЯ -
- ЛОРА –
+ МИШКО -
+ КОЛЯ -
+ ЮРА –
+ РОМА –
= МАКС -

В ЕПІЗОДАХ:
= ВЧИТЕЛЬ -

НАТ. На шкільному майданчику (можна спортивному)
Звучить музика, камера знімає, як діти граються і пустують на шкільному спортивному майданчику.
При грі хлопчики постійно ображають Мишка:
Юра відштовхнув Мишка від ігрового снаряда, (хоча поряд були інші, не зайняті), і почав сам займатися на цьому снаряді.
Мишко, підійшовши до іншого снаряда, і для того, щоб піджак/светр не заважав йому, зняв і поклав убік
Коля, побачивши це, підійшов і жбурнув светр убік
Крупно вид Колі, який давиться сміхом, спостерігаючи, як Мишко пішов піднімати з землі светр
Вигляд дівчат, що грають і розмовляють між собою, не звертають увагу на хлопчиків
Вигляд Роми, який бачачи, що Мишко підходить до наступного снаряду, швидко, в останній момент, коли Мишко вже хотів узятися за поперечину або бруси, забіг наперед Миші, зайняв його місце, і, ставши в грайливу позу, почав корчити пики Миші, мовляв , я перший!
Дівчата продовжують щебетати і грати, ніхто не звертає увагу на переживання Мишка.

ІНТ. У шкільному класі
Діти розсаджуються, дістають із портфелів підручники та зошити, розкладають їх на столі.
Музика потроху вщухає, стає чути розмови хлопців та дівчат.
ЛІНА (в роздумах, продовжуючи викладати шкільне приладдя на парту): Такс-с-с… Що в нас першим уроком буде? Який підручник діставати? Ага! Згадала!
КАТЯ: А я найбільше не люблю правопис. Як почнеш старанно ці літери виводити, що аж зло бере.
ЮЛЯ: Ось дурна! А для мене всякі літератури та письмо – легкість! У літературі можна щось розповідати, аби не мовчати!
СВІТЛАНА: Згодна! А ось математика та інші предмети, де потрібна конкретика, точні цифри, це набагато складніше.
Вигляд Мишка, який дістає з портфеля зошити та книги, кладе на край парти.
Вигляд Роми, який, йдучи на своє місце, і проходячи повз Мишка, спеціально зачепив зошити Мишка, що лежали на самому краю, і вони впали на підлогу.
РОМА (з невдоволенням на обличчі та єхидством у голосі): Розклали тут деякі свої зошити скрізь, що вони заважають пройти хорошій людині.
Коля, бачачи це, голосом підлабузника підтакнув Ромі.
КОЛЯ (єхидно, з награним обуренням): Справді! Жодної поваги до крутих хлопців! І жодних вибачень… За це треба ще раз покарати зухвальця.
Мишко щойно підняв зошити і знову поклав на парту, як Коля підійшов і грайливим рухом руки знову зіштовхнув зошит на підлогу.
Вигляд дівчат, які розмовляють між собою.
НАСТЯ (заглядаючи в портфель і оглядаючись на всі боки): Щось я не можу знайти свою гумку. Чи забула вдома чи що?
МИШКО (піднімаючи зі стільця гумку і кладучи на парту Насті): Ось твоя гумка. На твоєму стільці лежала.
ЛОРА: Цікаво, в якому настрої зараз прийде Галина Семенівна? Добра буде, чи бурчати з ранку на нас почне.
ЮРА: А мені все одно! Аби в мене гарний настрій був! Так? Мишко? Чого мовчиш?
І він потягнувся, щоб ударити лінійкою Мишка, але двері в клас відчинилися, увійшла вчителька, і Юрко відразу прибрав руку і сів на місце.
Весь клас із подивом дивиться на хлопця, який зайшов у клас разом із учителем.
ВЧИТЕЛЬКА: Доброго ранку, діти!
ВСІ (дружно): Доброго ранку!
ВЧИТЕЛЬКА (вона поклала руку на плече новенького): Хочу вам, діти, представити нового учня. Його батьки переїхали на нову квартиру у нашому мікрорайоні, і відтепер він навчатиметься у вашому класі. Його звуть Максим.
МАКС (привітно махнувши рукою ровесникам): А простіше – Макс! Привіт друзі!
ВЧИТЕЛЬ: Ось там вільне місце, Максиме. Проходь, сідай. Не соромся!
Новенький пройшов і сів на своє місце, вчителька підійшла до вчительського столу.
ВЧИТЕЛЬ: Почнемо урок, діти. Приготуйте підручники, зошити та ручки.
Починає звучати музика. Далі слідує (на тлі музики) довга відео нарізка «буднього» життя в класі. Чергуються кадри, як вчителька пояснює учням предмет. (І з підручником у руках, і з вказівкою, і з крейдою, і біля дошки, і біля вчительського столу, і середні та великі плани вчителя).
Вигляд учнів, які слухають вчителя. Хтось уважно слухає, хтось відволікається і дивиться то по сторонах, то у вікно.
Хтось пише щось у зошит, хтось заглядає в підручник, гортає сторінки, (хлопчаки слюнявлять при цьому пучки пальців), хтось «гризе олівець» і т.д.
Продовжує звучати музика, і ми бачимо при цьому кадри того, що відбувається на перерві.
Дівчата зібралися в «зграйку», з лукавством в очах перешіптуються між собою, раз у раз оглядаються, і кокетливо поглядаючи на новенького.
Макс не звертаючи уваги на них, зосереджено переглядає записи у своєму зошиті, щось шукає у портфелі.
Вигляд хлопчиків, які «цькують» Мишка.
Юрко, проходячи повз, штовхнув Мишка.
Коля, побачивши на парті перед Мишком гумку чи інший предмет, взяв її, підніс до очей, помилувався, (зробив на обличчі знак захоплення, показати обличчя), єхидно посміхаючись, засунув гумку собі в кишеню і грайливою та вальяжною ходою пішов далі.
Вигляд Макса, який помітив це, скинув від подиву брови.
Вигляд Роми, який узяв лінійку, підійшов ззаду до Миші і замахнувся, щоб стукнути лінійкою ззаду по маківці Мишка. (Обірвати зйомку саме на цьому моменті! Самого удару не повинно бути взагалі!)
Велике обличчя Макса, від здивування він широко розплющив очі.
Далі знову слідує коротка нарізка моментів під час уроку: вчителька пояснює, учні слухають і пишуть.
Музика стає тихіше, чути мову вчительки.
ВЧИТЕЛЬКА (підходячи до столу і збираючи в стопку класний журнал та підручники): Ну що, діти? Попрацювали ви сьогодні на славу! Молодці! Уроки на сьогодні завершились. До завтра! До побачення!
ВСІ (дружно): До побачення!
Вчителька зникла за дверима.
Крупним планом обличчя Юлі. Мабуть, вона щось задумала.
Юля з усіх ніг кинулася за учителем, поспішила до дверей.
Хлопці почали збиратися, складати шкільне приладдя з портфелі.
Хлопчаки знову цькують Мишка.
Рома дивився на авторучку, що лежала перед Мишком.
РОМА (захоплено): Ух ти! Яка гарна авторучка! Можна подивитися?
МИШКО (добродушним та привітним голосом): Звичайно можна. Візьми, подивися. Що мені шкода, чи що?
РОМА (беручи ручку, розглядаючи її): Що ти кажеш? Не шкода? То ти даруєш мені її? Не відмовлюсь!
І він демонстративно сунув Мишину ручку собі в кишеню.
Вигляд Мишка, на обличчі якого явне розчарування.
Дівчата складають свої портфелі.
Вигляд Юри, обличчя якого раптом стало серйозним.
ЮРА (з награною серйозністю): Ой! Дивіться! Муха! Потрібно її вбити! Муху!
І з цими словами він схопив підручник і замахнувся, щоб ударити Мишка по плечу чи голові.
Чути удар (звичайно не по голові, просто в цей час ударити підручником об стіл чи інше місце) і ми бачимо здивоване обличчя Макса.
Єхидне, усміхнене обличчя Юри.
ЮРА: А я що? Я нічого. Я просто вбив муху. Залетіла до класу.
Вигляд Мишка, який з образою на обличчі потер забите місце.
Вид Колі, який з єхидністю дивиться на Мишка.
КОЛЯ: А хочеш, Мишко, я тобі класну річ продам? Купиш? Тільки точно пообіцяй, що купиш!
МИШКО (збентежено): Ну… Дивлячись що. Якщо хороша річ, куплю.
КОЛЯ: Потрібна! На уроках незамінна! От тримай! Завтра принесеш гроші! А не принесеш – отримаєш! Пообіцяв, що купиш, значить, треба купити! Своє слово треба тримати!
З цими словами Коля поклав перед Мишком його ж гумку! Ту, яку хвилину тому в нього нахабно забрав!
Потрясіння на обличчі Макса.
МАКС: Стривайте, хлопці! Я, мабуть, чогось не розумію. Навіщо ви це робите? Який сенс?! Заради чого???!!!
Всі подивилися на Макса.
Здивування на обличчі Олени.
ЛІНА: Як, «навіщо»? Це наші хлопчики так само стверджуються.
Крупне обличчя Макса, він здивований.
МАКС: І це ви називаєте самоствердженням? Виділиться за рахунок страждань іншого? Що вони, не розуміють, що Мишкові це дуже неприємно?!
КАТЯ (нерішуче, зсувна плечима): Ну… Мишко просто один… Сам по собі…
Макс став дуже серйозним. На його обличчі виявилися воля та гнів.
МАКС (дуже серйозним тоном): Один, кажете… Так ось що я вам скажу. З цієї хвилини нас у цьому класі буде двоє! Хто скривдить його, матиме справу зі мною!
Макс впевненим рухом закинув ремінь портфеля на плече, і рішучим кроком попрямував до виходу.
Чергуються крупні плани облич школярів, які дивляться йому слідом здивованим поглядом.
Макс виходить із класу.
Вигляд Юлі, яка забігає до класу. Вона з подивом подивилася на Макса, який рішучим кроком вийшов, грюкнувши дверима.
Юля підбігла до дверей, переконалася, що вони щільно зачинені, підбігла ближче до класу, і з виглядом пліткарки (Баби Триндичихи) скоромовкою затараторила:
ЮЛЯ (емоційно, скоромовкою): Дівчатка! Я таке дізналася про цього новенького! Я спеціально побігла за вчителькою, щоб розпитати її! Він такий лапочка! На гітарі грає, чемпіон з карате та боксу! По різних змаганнях їздить!
Чергуються великі плани облич Роми, Юри та Колі, на них явне розчарування.
Коля з кислою міною на обличчі розчаровано почухав потилицю.
Юра засмучено тре підборіддя.
Рома повільним рухом руки дістає з кишені авторучку і кладе її на парту Миші.
Вигляд Світлани, яка перед цим стояла, а потім раптом різко опустилася на стілець, подивилася перед собою несамовитим поглядом, і дуже задумливим голосом промовила:
СВІТЛА: Ви хоч розумієте, що зараз сталося?! Ми, такі гарні і люблячі себе, а так багато часу цькували свого ж однокласника! Товариша! Друга!
НАСТЯ: І нікому з нас не спадало на думку, що ми чинимо не по-людськи… Не по совісті…
ЛОРА: І ось приходить новенький, і в одну мить, одним махом, в одну секунду вирішив те, що ми всі разом не могли вирішити так багато часу.
Всі довго і несамовито дивляться перед собою і один на одного.
НАСТЯ: Я розумію, що хлопчаки, знущаючись над Мишком, хотіли цим показати свою хоробрість перед нами, дівчатами. Хотіли таким чином нам сподобається.
СВІТЛАНА: Адже виходило все якраз навпаки. Цим вони виявляли свою боягузливість. Знущаючись з того, хто не дає їм здачі.
ЛОРА: А зараз ось Макс показав, яким має бути справжній хлопчик! Який подобається дівчатам.
ЮЛЯ (мрійно): Так… Він не може не подобається. Такий гарний. А тепер ось виявилося, ще й сміливий, і рішучий.
КАТЯ: А головне – порядний! Заступившись за Мишка, він показав, що він доброї та широкої душі людина. Який же він молодчина…
Катя захоплено похитала головою.
Клас знову на хвилинку замислився.
ЛІНА: Давайте, хоч із запізненням, але спокутуємо свою провину перед Мишком. Мишко! Ходімо, ми всім класом проведемо тебе! Морозивом пригостимо!
РОМА: Мишко! А хочеш, я тобі свою авторучку подарую? Вона класна!
І Ромка дістав із портфеля авторучку і засунув її в руку Мишкові.
Починає звучати музика, всі встали, поспішили до Мишка, стали плескати його по плечу, підбадьорили, попрямували до дверей.

НАТ. Перед школою чи на вулиці
Вид дітей (вид знизу, від землі), які йдуть вперед, на камеру.
Вигляд (в спину) дітей (вид знизу, від землі), які йдуть в далечінь, йдучи від камери.
Екран темніє, пішли тири

Кількість діалогів кожного актора:
- ЛІНА - 1 2 3
- КАТЯ - 1 2 3
- ЮЛЯ - 1 2 3
- СВІТЛАНА - 1 2 3
- НАСТЯ - 1 2 3
- ЛОРА – 1 2 3
+ МИШКО - 1 2 3
+ КОЛЯ - . 1 2 3
+ ЮРА - . 1 2 3
+ РОМА - . 1 2 3 4
= МАКС - 1 2 3 4

ЛОКАЦІЇ:
1. У шкільному класі, 2. На шкільному спортивному майданчику 3. Перед школою/на вулиці
РЕКВІЗИТИ:
- портфелі, шкільне приладдя,
ОДЯГ:
- Шкільна, будь-яка! (Без рекламних написів!)