Давай пригадаємо наше з тобою колишнє :
Для когось, як свято, для когось так, наче між іншим...
Та зустріч була подарована, мабуть, Всевишнім,
Щоб спогад про неї крізь роки мені серце тішив...
Нічого в житті не буває дарма, без потреби:
Можливо тобі я могла необхідною бути...
А може мені це тебе напророчило небо,
Щоб в осінь багряну усміхнене літо вернуть...
Давай пригадаєм, повернемо час до початку,
Поринем на мить в нашу щиру, зворушливу ніжність...
Тепер тільки в серці пухнастим дріма кошенятком
Любові забутої наша малесенька вічність...
2014р.
Свидетельство о публикации №353016 от 6 февраля 2020 года