ВОСТАННЄ.... (ст.ВАДИМ БАРЧЕНКО)

МУЗЫКА И ИСПОЛНЕНИЕ УДАВ.
СТИХИ ВАДИМ БАРЧЕНКО.
ФОТО ИЗ ИНЭТА.


Чи звикну я колись до самоти ?
До того, що усе тепер – минуле…
Тепер не “ми”… Тепер є я і ти….
Могло все бути, тільки не почули
Своїх-же слів, повторених не раз:
“Кохаю і кохатиму довіку…”
Але чому холодний лід образ
Розтанув на губах прощальним криком?….

Чи звикнеш ти колись, що ми чужі?
Що сонце сходить більше не над нами…
Що вкотре, у останньої межі,
Минуле залишається рядками…
Та може бути, в іншому житті
Зустрінемось… Можливо, що востаннє…
Ми тут були! Тепер - у забутті,
Як попіл нещасливого кохання…

Чи звикнем ми колись, що нас нема?
Було хоч щось, чому могли радіти?...
Живе лиш той, хто крила підніма,
Востаннє намагаючись злетіти…
Востаннє намагаючись ввійти
В твій дім, прошепотівши “ще кохаю…”
Але не знаю я, забула й ти
Дорогу до покинутого раю…..