Вічно в дорозі сюїта

Ці два всесвіти в мороці линуть –
Два листочка на гілці одній,
Бо життя об’єднало хвилини,
Бо йдемо по одній борозні.
По лелечих дорогах в земному,
У мережі випробувань днів –
Із осінніх дощів аж до грому
У розквітчаній білій весні.

Приспів:
Ці два всесвіти,
Ці дві душі –
Мандрівничі
В світах за зіркових,
Тут зустрілись
Дістатись вершин,
Щоб пліч опліч,
Духовних і нових.

В стожарів світ й розливів річкових,
Крізь пороги – на плеса й луги.
Сонцем висвітлені, помилкові,
Та правдиві, буття береги…
Від тих днів, моя люба і мила,
Не відхрестимось – всі на кону;
Як і зустріч – дали нам ті крила,
Щоб летіли в миттєвість одну.

Приспів:
Ці два всесвіти,
Ці дві душі –
Мандрівничі
В світах за зіркових,
Тут зустрілись
Дістатись вершин,
Щоб пліч опліч,
Духовних і нових.

В об’єднання у милості Божій,
У безмежному просторі снів.
Наші всесвіти вічно в дорозі
І нема щасливіш і рідніш…

Приспів:
Ці два всесвіти,
Ці дві душі –
Мандрівничі
В світах за зіркових,
Тут зустрілись
Дістатись вершин,
Щоб пліч опліч,
Духовних і нових.

В’ячеслав Шикалович
11.02.2010р. 31.01.2026р.
Мелодія на слова пісні: