Одинокий тополь (Романов Дмитрий)

СПЕЛ ЕЩЕ РАЗ.

В полі одинокая тополя
Одинока наче моя доля
Доля невесела, нелегка
Стала біллю в сердці козака

Як не вітер в полі, так туман
Як не пекло знову, так зима
І ніяка птаха не летить
Бо ніхто не хоче в полі жить

Я тополю ніжно обійму
Свою долю тихо прокляну
Ти у гості більше не чекай
Бо поїду я за небокрай

Десь далеко у чужім краю
Може пару я собі знайду
А не знайду згину так і знай
Стану птахом ти мене стрічай

В полі одинокая тополя
Зустрічає нову свою долю
Одинока птаха вьє гніздо
Разом буде краще все одно