Вечірнє сонце

Перевод стихотворения Лины Костенко

Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.
За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.
За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.
За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.

Вечернее светило я за день
Благодарю, и за мою истому,
За василёк, так красящий ячмень,
Я благодарна солнцу золотому,
За палевый закат, и за рассвет,
За то, что не достигла апогея
Что вечером свой обронила цвет,
Среди травы, что утром зеленеет,
За небо в небе, и за детский смех,
За то, что я могу, и что должна я,
Спасибо солнцу говорю за всех
Безгрешных, у кого душа святая.
За то, что осенит наитий тень,
За то, что кровь сегодня не пролита,
За прожитый в покое мирный день,
Из за потребность слова, как молитвы.