тваринка

Тваринка, примітивний волохай,
І що ж тебе усе нове жахає?
Отак і проживеш собі нехаєм,
Щоб залишалось, як було, «нехай»?
Приємно бути завжди молодим,
Але ж не пам’ятником у минулім,
Де в шафі б’ються кістяки й чорти.
З чого ти прагнеш виліпити кулю?
І той синдром у тебе не мине,
Обійдешся вже якось без надходжень.
Ти і мене в свій ретросвіт женеш,
Та не чекай, що я на це погоджусь.
Збирай своє минуле в голові,
А я вже заберу, що залишилось.
А залишився майже цілий світ,
Хай там який, хай і не дуже білий.