Купала жінка

* * *
Купала жінка в люту днину
Мале дитя, свою дитину.
Купель та з зіллям любистку,
При сяйві місячного диску.
У фартушину пеленала,
Щоб гірка доля не спіткала,
Щоб житній дідух оберегом
Надійно стежив за порогом.
На калинову долю сина,
На міць та славу України
Плекала радо мрію в плесах
Своїй душі та поетеса.
Світив поночі мрій ліхтарик -
Її пестун - синок віршарик.


Віршові рими - зірок низка
Гойдали синову колиску.
І виріс син - її кровина,
Надія доброї родини.
В країні тій, яку ми маєм,
Що сниться ще поетам раєм.
У розквіті свою державу
Хотіла знати моя мамо.
Дала навік чудове слово
Із плес української мови.
2012 р.