Zappovit

сунеться зі сходу чорна хмара
ростинає блискавкою світ
зляканий, маленький, непомітний
я стою й складаю заповіт.

як умру то киньте у могилу
всі вірші і всі мої пісні
бо на них є вся моя надія
на й вони розквітнуть на весні

іншими новітніми словами
звуками космічних коливань
дивно-неземними кольорами
супер-фантастичних сподівань.

Богу не молюся бо не вмію
чорту не вклоняюсь бо боюсь
волі та свободі не радію
рабству та кріпацтву не корюсь.

скутий у скляному терміналі
у юрбі чекаючих відліт
зляканий маленький непомітний
я стою й читаю заповіт.