Світловолоска

Кожного року, влітку, я - симпатичний студент з Херсону, працюю продавцем спортивних речей, на морі, в Криму.
Як же мені подобається в спеку зануритись в ласкаве море, ладен працювати безкоштовно, аби бути на морі.
Час на морі стікає вічноплинно...
Тиша спонуковує до філософських думок.
Боже мій, Боже мій, піймав себе на гарячому: мої очі пестять постать стрункої дівчини зі світлим волоссям.
До нестями закортіло зазирнути в вічі світловолосці.
Недоречне, капосне питаннячко, тут як тут:"Ну як, смачний пиріжок?" Боже мій, що я мелю, адже світловолоска нічого в руках не тримає.
"Смачний" - відповіла дівчина і дзвінко засміялась.
"Може почастуєш?"
"На їж"
І тепер вже сміялися вдвох!
Склалось таке враження, що ми знайомі дуже давно.
" Поплаваємо?"
"З задоволенням" - зраділа світловолоска.
Хвилі радо вітали нас, плавці ми були вправні: то я дівчину наздоганяв, то вона мене, раділи, гомоніли, молодість - солодка мить!!!
Обідня перерва моя закінчилась, треба йти працювати.
"Запрошую на дискотеку."
"Я згодна"
Дискотека... Ой, скільки ж в мене знайомих, і з тим привітався, і там постояв, голова закрутилася від коловороту: облич, музики, танців.
Коли ейфорія пройшла, світловолоски не було...
Вирішив зателефонувати: "Чому зникла?" Відповіла: "Ти ж прийшов на дискотеку зі мною"
"Я б тобі розповів, але ти не повіриш..." "А ти спробуй" - лагідно мовила світловолоска.
"Я хотів своїм щастям зі світом поділитися, і мало не втратив тебе."
"Я вірю тобі."
Три дні пролетіли як 3 хвилини, я милувався дівочою красою, простотою, щирістю, світловолоска жила в гармонії з собою.
Моє серце кричало: "Я тебе кохаю!"
"Як кого? Як маму? Сестру? Подругу?" - запитало серце світловолоски.
"Як тебе!" - відповіла Любов.