Найрідніша.

Этот стих я написала давно когда моя бабушка была еще жива.Дословно о моей жизни.



Я цілувати буду бабусені руки,
Які мене гріли з появи на світ.
Я вік буду вдячна за сльози бабусі,
Які наді-мною вона пролила.
Коли я маленькою дуже хворіла,
Вона сироті всю любов віддала.
Бабуся батьків замінила собою.
Життя у любові мені надала.
Зростала хоч я без батьків,сиротою.
Та гарно зодягнена й сита була.
Всю ласку я мала лиш тільки від неї.
Кохала безттямно,мене лиш вона.
Коли я забилась-у неї боліло.
Коли я сміялась-раділа й вона.
Та жити не довго нам так довелося,
Забрали в дитячий будинок мене.
"-Бабуся старенька;казали ті люди,
-Доглянути більше невзмозі тебе."
Я вірю що Бог таки є на цім світі.
З бабусею нас не змогли розлучить.
І вихід знайшовся як далі нам жить.
Вона приєздила до мене що тижня,
Та сльози втерала від горя мої.
"-Не плач,заспокойся,рідненька онучко,
Вона шепотіла на вушко мені.
Сама ж заливалась від горя слізьми.
Та все вже минулось,
І ми знову разом.
Тепер я догляну,бабусю свою.
Я вже повернулась,моя ти рідненька.
На всім білім світі тебе лиш люблю!!!